Вони й раніше працювали в тандемі, коли Йорґен ініціював дослідження, а Стівен шукав інвесторів та додавав науці економічної привабливості в їхніх очах. З Машиною часу вийшло так само. У той час, коли перший занурився в досліди й проєктування, другий вийшов на великі корпорації, політиків, меценатів і швидко організував усе необхідне для втілення цього масштабного проєкту в життя. Той же Острів колись належав одному мультимільярдеру, та за домовленостями Машина часу стала спільною власністю всіх інвесторів у рівних пропорціях, незалежно від вкладених ресурсів. Наприклад, Папа Римський мав ті самі права, що й інші, хоча проєкту дав лише своє благословення, а разом із ним і авторитет та прихильність католиків.
— Міг би ти подумати тридцять років тому, що замість космічних кораблів будеш створювати чорні діри? — ледь переступивши поріг кабінету, Стівен поставив на стіл пляшку коньяку. — Пам’ятаєш цю пляшку?
— Ми збиралися відкоркувати її, коли вийдемо на пенсію, — всміхнувся Йорґен і дістав із шафки сніфтери.
Стівен спритно наповнив келихи напоєм.
— Що ж, тепер пенсія нам не світить, — гість крутив сніфтер у руці, прогріваючи напій та розглядаючи колір. — Натомість елітний алкоголь можемо розпивати хоч і щодня.
— Ніби раніше не те саме було, — Йорґен підняв келих. — Маєш тост?
— Як завжди. За нас, друже!
Вони відпили коньяк і майже синхронно закашляли.
— От паскудство, — нарешті відкашлявся науковець. — Що ти з ним робив ці тридцять п’ять років?
— Правильно зберігав, як мені здавалося, — Стівен побачив пляшку води й, не питаючи дозволу, осушив її. — Може, потрібна закуска?
— До біса, — науковець уже повністю опанував себе. — Наливай ще по одній.
— Ну ти й монстр.
— Це була твоя ідея. Мовчи й налягай.
Без тосту вони випили по другій порції, не намагаючись смакувати напій. Залпом він пішов краще.
— Читав новини? — Стівен швидко переключався від розваг до роботи. — Ці фанатики хочуть протистояти системі. А ми тільки почали все налагоджувати.
— Ти про що? — Йорґен зручно вмостився у кріслі, трохи віддалік від робочого столу, тримаючи сніфтер у руці.
— Та довбана церква. Як там їх, «Свідки майбутнього» чи «Адвентисти восьмого дня»? І економічно їх не здолати, бо живуть із пожертв. А кожного адепта ліквідувати — собі дорожче, — Стівен сів у офісне крісло й кілька разів крутнувся навколо своєї осі. Враховуючи солідний вигляд чоловіка, це було кумедно, навіть для Йорґена, який звик до дивакуватостей свого друга.
— То не зважай на них. Банально, але людям потрібно в щось вірити.
— Сліпа віра до добра ніколи не доводила, — пробурчав Стівен. — Окей, подумаю над цим пізніше. Окрім них, бунтівників вистачає. Церква хоча б намагається впорядковано діяти, а стихійні мітингувальники тільки клопоту завдають. Ще й самі не знають, чого хочуть: то поверніть майбутнє, то вимагаємо безпеки, а то вішають усіх урядовців, хто потрапляє під руку, навіть тих, хто реально нічим не займається.
— До кого ж тоді вони звертаються з вимогами? І від кого чекають рішень? — гмикнув Йорґен.
— От і я про це, — клацнув пальцями Стівен. — У Бога не віримо, та чомусь йому молимося. Поки що прогнози нечіткі, будем спостерігати й вирішувати проблеми по мірі їх появи, — махнув він рукою. — Сподіваюся, рано чи пізно їм набридне. А коли запрацює новий устрій, голови віруючих будуть зайняті іншими проблемами. До речі, про голову. Ми тут ще кілька ідей забрейнштормили. Потрібен твій неупереджений погляд.
— І наскільки моя думка буде важлива? — запитав учений.
— Ваша думка дуже важлива для нас, — процитував чоловік стандартну фразу опитувальників, піднімаючись і оновлюючи напій у келихах. — Взагалі питання слизькі. Маю дуже непопулярні рішення. Будуть протести.
— Он як? І це тебе зупинить?
— Аж ніяк, — Стівен ледь підняв кутик губи в подобі усмішки. — Боюся, це змусить удатися до ще більш непопулярних дій.
— На жаль, насилля залишається найпростішим і найефективнішим засобом, — з розумінням зітхнув Йорґен. — То що ви плануєте?
— Масові вбивства зброєю масового ураження, — відповів Стівен. — Поки що ми не можемо вживати точкових заходів проти конкретних людей, мусимо діяти грубими способами. Коли нормально запрацює нова поліція — стане легше.
— Непросто їм буде. Охочих напружуватися й так небагато, а поліцейська робота ще й доволі специфічна, — похитав головою Йорґен.