— А ось тут починається твоя робота. Треба якісь більш дієві заходи, ніж кожного циклу ловити всіх незадоволених. Щось перманентне.
— Непрості завдання ти ставиш. Проте, — Йорґен замислився. — Подумаю, що ми зможемо запропонувати.
Цикл 208
Марк
Зміна перед вихідними добігала кінця. Це був один із небагатьох днів без інцидентів, тож Марк залипав у новинах у соцмережах.
Упродовж перших циклів алгоритми намагалися «чистити» пости, і стрічка рясніла заблюреними малюнками «потенційно неприйнятний контент» або повідомленнями «зміст не відповідає політиці сайту» на місці видалених постів. Та щойно суспільство повернулося до нормального, наскільки це можливо, співіснування, розробники стали відключати цю опцію на початку кожного циклу.
Соцмережі замінили майже все. Короткі відео замість довжелезних фільмів, пости замість книг, згенеровані нейромережами малюнки замість мистецтва… Світ і раніше переходив на швидкі формати, але з початком циклічності тенденція переросла в єдину можливість.
Саме зараз Марк читав історію про жінку, яка через автомобільну аварію втратила ноги якраз перед початком циклічності (цікаво, котрий раз вона пише цей пост?). Перші цикли вона переживала пекло, бо рани на куксах не загоїлись і нестерпно боліли, а медичної допомоги ніхто не надавав. Жінка розповідала, як довго не могла пересуватися й кілька разів помирала від зневоднення. Проте вона не припиняла боротися, кожного циклу робила спроби вибратися з палати, шукати воду і їжу. Врешті-решт їй удалося дістатися колісного крісла й вибратися на вулицю. Та легше від цього не стало, довкола панував безлад. Вона потрапила в перестрілку. Наступного циклу жінка це врахувала й рухалася закутками, щоб дістатися свого дому. Коли життя стабілізувалося, вона вже була геть озброєна досвідом та знаннями й захотіла поділитися цим з іншими. Тепер у неї є знеболювальні, свій канал, шанувальники. Комісія навіть виділила їй грант на просвітницьку діяльність.
На жаль, такі історії були радше винятком.
Окрім звичайної цікавості, такий моніторинг допомагав розуміти настрої суспільства й досить часто передбачати серйозні злочини. Бо людина, яка починає викладати в мережу відео, як вона потрошить котиків, цілком імовірно в близькому майбутньому (точніше, у черговому циклі) замінить котика на когось більшого. Часто заяви на потенційних злочинців надходили від громадян, які не хотіли опинитися підвішеними за ребра на гаку або, ще гірше, частково оббілованими в черговому циклі. Не те щоб на ті писульки одразу реагували, але в списки моніторингу такі індивіди потрапляли, і у спокійні дні оперативники вирушали подивитися на них у, так би мовити, природному середовищі.
— Гей, красунчику, які плани на вечір? — Руді у своїй звичайній манері всілася на робочий стіл Марка.
Поринувши в роздуми, він не одразу зрозумів, що то до нього. Коли підняв очі від екрана й наткнувся на Руді, все ще був думками десь поза кабінетом.
— То? — ще раз спитала колега.
— Та, здається, нічого особливого, — Марк урешті-решт повернувся в реальність.
Дівчина підкачувала до нього, коли він був тверезий, а Марк, своєю чергою, коли напивався. Руді завжди була найкращим варіантом, коли хотілося сексу без зобов’язань, звичної практики нового часу. Проте таке ставлення до їхніх стосунків було тільки в Марка, бо колега мала на нього свої плани й, окрім задоволення плотських забаганок, ненав’язливо, але методично, намагалася встановити якийсь зв’язок. І хоча Марк одразу зазначив, що не планує нічого серйозного, її це не зупиняло. Як не зупиняло і його від приємного дозвілля з приємною жінкою.
— Тоді в тебе немає причин відмовлятися, — безапеляційно заявила Руді. І, передбачивши намагання Марка щось сказати, приставила йому пальця до губ. — Нічого не хочу чути. Ходімо на стендап у «Дядечко Бо».
Марк із легкістю й, чого таїтися, із задоволенням погоджувався на секс, але спільне дозвілля, більше схоже на побачення, його лякало. Він сприймав це занадто серйозно й не хотів образити Руді, не виправдати її сподівань. І хоча колега переводила все в жарт чи вдавала, що їй усе підходить, Марк відчував — вона потребує більшого.
Творчі вечори, стендапи, театр-експромт, різноманітні шоу — усе, що можна було організувати тут і зараз, стало популярним. Кінотеатри вже не крутили нові фільми, ставши місцями зборів поціновувачів класики та тих, хто ностальгував за старими часами, а от телебачення і радіо переживали свій другий розквіт. Не треба бути знаменитістю, щоб там з’явитися, досить мати гарну історію. Отак у вік розвитку людство перейшло до первісних розваг — майже розповідей навколо вогнища, тільки з сучасними технологіями.