— Ухвалювати такі рішення не у вашій компетенції, — відрізала Стефанія. — Як і приховувати будь-яку інформацію щодо проєкту. Це може мати наслідки…
— Що ж, ви завжди можете мене звільнити, — з викликом, не знімаючи усмішку з обличчя, подивився на гостей Йорґен.
— Не випробовуйте інвесторів, пане Ґелук, — попередив Ченґ без будь-якої агресії. — Ви багато означаєте для проєкту, але незамінних людей немає.
— Ну годі вже, — спробував розрядити обстановку Стівен. — У нас є визначена проблема, треба її вирішити. Гадаю, зараз цим і займаються. І якби ситуація була надзвичайною, нас би проінформували першими. Адже так, Йорґене?
— Саме так, Стівене, саме так, — Ґелук повернувся в режим гостинності. — Ми всі в одному човні й зробимо все, щоб він не затонув.
— Дуже на це сподіваюся, — кивнула Стефанія.
— Дякую за розуміння, — Йорґен кивнув, не приховуючи саркастичності своєї подяки. — А щоб розвіяти всі ваші сумніви, пропоную екскурсію по Машині. Ви, здається, тут уперше, окрім Стівена, авжеж.
Машина часу була серцем Острова. Мало того, що вона розташовувалась у самому центрі всієї інфраструктури, так ще й під землею. Збоку вона здавалася зовсім непримітною: одноповерхова бетонна надбудова зі скляним дахом та кількома металевими дверима. Кільцем навколо неї розміщувалися лабораторії, технічні й підсобні споруди — достатньо далеко, щоб Машина не майоріла в полі зору, але й достатньо близько, щоб вона могла забезпечувати їх енергією.
Маленька група на чолі з Йорґеном, який узяв на себе роль екскурсовода, під’їхала до входу на машині, схожій на ті, що використовують під час гри в гольф. Коли вони ввійшли, перед їхніми очима постало приміщення завбільшки з критий стадіон. Сонячне світло проникало тільки крізь скляну стелю. Товсті цегляні стіни зсередини були обшиті металевими плитами. До приміщення вели всього два входи з різних боків.
— Початково ми проєктували для Машини бункер, щоб у разі атаки, наприклад, ракетної, як у перших циклах, захистити її. Проте по ходу робіт стало зрозуміло, що варто захищати не Машину, а захищатися від неї, — розпочав Йорґен. — За потреби стеля зачиняється такими ж плитами, як і стіни. Ми використовуємо додатковий захист, коли проводимо досліди або лагодимо оболонку ядра. Машину наші дії не пошкодять, та в разі надзвичайної ситуації (пожежної безпеки ніхто не скасовував) спрацюють захисні механізми й комплекс опиниться у саркофазі. Так ми вбережемо Острів, і коли небезпека мине, зможемо одразу взятися до відновлення. З цих самих причин тут працює три зміни техніків, одна з яких має перебувати у вільний час якнайдалі від Машини.
Сама Машина займала порівняно незначну частину приміщення. Вона мала вигляд циліндра, що лежить на бічній поверхні, діаметром близько десяти метрів та довжиною приблизно двадцять. Машина розміщувалася на пересувній платформі зі встановленими у три яруси містками, по яких легко можна було дістатися до будь-якої її частини. Частину комп’ютерів та приладів для моніторингу роботи також встановили на платформі. Поруч із ними, на зовнішній оболонці Машини, розташовувався пульт мануального управління з аналоговими дисплеями зі стрілками та шкалами, механічними важелями, кнопками та тумблерами. Поряд із сучасною комп’ютеризованою платформою устаткування Машини нагадувало «ретро». Проте це мало підґрунтя. Електромагнітні поля Машини могли впливати на електроніку. Тому тут намагалися використовувати елементи, які мінімально піддаються такому впливу та продовжують працювати при спотворенні сигналу.
Перший зовнішній шар Машини по суті був металевим каркасом, що захищав наступні рухливі елементи від зовнішнього впливу, але водночас за потреби дозволяв легко до них дістатися.
Машина дрібно вібрувала та створювала монотонний гул. Щоб не підвищувати голос, усі присутні використовували навушники з радіозв’язком.
— Рухливі кола, елементи яких ви можете побачити з-під зовнішньої оболонки, це енергетичне кільце Керра — Ньюмена, — продовжував Йорґен. — Завдяки йому вдається утримувати чорну діру та забезпечувати її стабільність. Тут потрібне уточнення, що в Машині використовується саме обертальна чорна діра. Може здатися, що всі космічні тіла обертаються у просторі, але такий тип чорних дір має кутовий момент, — Йорґен поглянув на гостей Острова і вирішив не вдаватися у глибші деталі. — Створення петлі часу стало можливим якраз тільки завдяки властивостям такої обертальної чорної діри. Вельми потужний об’єкт. Весь Острів живиться від нього.
— Але не переживайте, про резервне енергозабезпечення ми теж подумали, — додав Стівен, передбачивши запитання своїх колег.