Йорґен закотив очі. Стівен умів продати все що завгодно, але в технічних питаннях його компетентність викликала сумніви.
Перрілі та Ву були приголомшені екскурсією. Одна річ — знати про такий пристрій, навіть бачити його на фото та відео, і зовсім інша — наблизитися до Машини впритул.
— Ми створили Кроноса, — ледь ворухнувши губами, промовила Стефанія. — Сподіваюся, нас не очікуватиме його доля.
Цикл 209
Марк
Пеппер, як досвідчений переслідувач, з механічним спокоєм біг за своєю ціллю, оминаючи випадкових перехожих. Марк тримав його і злочинця в полі зору, готовий у разі чого швидко відреагувати на маневр їхньої цілі. Хоча стосовно маневровості злочинця були сумніви. Утікач не викликав захвату: невиразний чоловік із пивним пузцем і залисинами, одягнений у затертий, зі старими плямами спортивний костюм.
Погоня завела злочинця-втікача у глухий кут, і єдиною можливістю для відступу залишився під’їзд багатоквартирного будинку. Саме цього Пеппер і домагався. Уповільнюючи ходу, він увійшов слідом. Ліфт не рухався й був десь на горішніх поверхах, тому єдиним можливим шляхом залишалися сходи. Тихенько матюкнувшись, оперативник почовгав нагору. Спека робила свою роботу, тож підйом по відкритих сонцю сходах був ще тим пеклом. Марк, якому пощастило потрапити в циклічність у своїй найкращій фізичній формі, легко наздогнав шефа.
— Стій! — прокричав Рамон, який сидів у засаді на горішніх поверхах і спостерігав за переслідуванням звідти.
Це примусило Марка і Пеппера напружитись і, зібравши сили, чимдуж метнутися нагору. Кількома поверхами вище їхній напарник уже тримав ціль на мушці.
— Вимагаємо пройти з нами, — продовжував Рамон, коли старші колеги з’явилися в полі його зору.
— А то що, виродок кінчений? — злочинець перекинувся через поручні та полетів униз головою до землі.
Напарники перехилилися, щоб побачити очікуваний результат падіння з висоти більше ніж десяти метрів.
— Тиць моя радість, — із сарказмом похвалив Пеппер. — Це ж треба бути таким телепнем.
— Шефе… — почав було виправдовуватися Рамон, наблизившись до двох оперативників, та отримав від Пеппера дзвінкого ляща.
— Я його десять циклів відстежував. Десять! Це для такого покидька — до хріна! І кожний йобаний цикл нові жертви. Це я ще не рахую, скільки було до того.
— Але ж вони тепер живі, — ох, краще б молодший цього не говорив, бо потужний кулак шефа ледь не врізався прямо йому в пику, зупинившись лише за кілька сантиметрів.
— От через таких «вони тепер живі» ми й сиділи зі зв’язаними руками. Ти хоч раз розмовляв із тими дівчатами? Хоч можеш уявити, що вони мусили пережити? Навіть якщо накинути їм чотири роки з циклічності, вони все одно малеча. Їм і так довелося надто швидко подорослішати в цьому кінченому світі, а тут ще й якийсь… — схоже, Пеппер перебирав найгірші висловлювання, але так і не зміг обрати достатньо сильне. — Цілий цикл тримав їх і чинив свої збочення… Вони навіть самовбитися не могли, щоб із цього пекла вийти, — аби заспокоїтися, шеф витягнув пачку сигарет і запропонував напарникам. Ті взяли по одній, і всі разом закурили, обпершись на поручні. — Я знаю, Рамоне, що ти не з доциклічної поліції й дуже далекий від усього цього. Та й містечко в нас досить порядне, дякувати Богу. Може, тому я не можу й не збираюся звикати до цього пиздецю.
— В епоху хаосу й не таке творили, — спробував виправдати молодшого Марк, струшуючи попіл просто вниз.
— Ох, хлопці, коли навколо хаос, ти просто дієш і виживаєш. У тебе напоготові рушниця — чи то для когось, чи то для себе. А зараз, коли ми знову починаємо жити — треба постаратися, щоб такі покидьки, як цей, не паскудили нормальне, наскільки це можливо, життя. Мені нарешті надали дозвіл на проведення процедури.
— То он чому він так хутко самовбився, — припустив Рамон.
— Це не так працює, — Марк похитав головою. — Інформація про засуджених до процедури — секретна. Інакше вони б коїли самогубство або втікали. Хоча зазвичай призначають вилучення, а вже потім процедуру. Дивно. Щоправда, ми так і не знаємо його вхідної точки в цикл, — він питально подивився на шефа.
— Ну так, я трохи посмикав знайомих, — знехотя зізнався Пеппер. — Вхідна точка потрібна тільки для зручності, це не правило. Якби всіх вилупків одразу відправляли на процедуру, стало б набагато легше жити. І безпечніше.