— Якщо ми знатимемо, що в майбутньому, то зможемо його змінювати.
— Ми вже це проходили, — Еліза все ще не розуміла, чим вона має бути вражена. — Але є речі занадто масштабніші, щоб наші дії могли їх змінити. Ті ж гравітаційні хвилі, що прогнозують злиття чорних дір або вибухи супернових. Якщо я куплю хліб замість молока — на них це не вплине.
— Погоджуюсь. Але, — Дмитро під’єднав темпускоп до лабораторного комп’ютера й вивів криву випромінювання. — Це те, що ми маємо зараз. А тепер, — він зайшов у налаштування, перезавантажив генератор кротовин. Маніпуляція зайняла певний час, протягом якого вони встигли приготувати та випити каву. Нарешті, після успішної генерації, Дмитро ввімкнув запис. — Це той самий момент часу. — Наклавши дві криві одну на одну, він продемонстрував Елізі, що вони не збігаються.
— А похибка на зміну положення в космосі? — одразу назвала вона причину.
— Серйозно, за кого ти мене маєш? Авжеж я врахував.
Дівчина дивилася на зіставлення даних і не могла повірити.
— Невже ми не робили таких досліджень одразу?
— Робили. Тоді такого ефекту не було.
— Що змінилося? Це точно не наше упущення? Таке могло статися через петлю?
— Ти знаєш не гірше, ніж я. Це ж реліктове випромінювання, хоч і з майбутнього. Сумніваюся, що вона могла аж так вплинути, — знизав плечима Дмитро. — Все ж таки Машина часу змінює майбутнє, а не минуле.
— І що ж це може бути?
— У мене тут не дослідний центр, щоб провести масштабніші експерименти, — розвів руками Дмитро. — Такий ефект я помітив тільки в циклічності.
— То ти не закидав нашу роботу, — з удячністю всміхнулась Еліза. — Виглядає дуже дивно.
— Погоджуюся. Ніби в майбутньому виникає зовсім інший новий світ. Твоя робота? — з сарказмом, але по-доброму хмикнув Дмитро. — Ти часом не до цього плануєш мене залучити?
— Ображаєш. У мене набагато масштабніші плани.
Цикл 29
Марк
Коли уряди та свідомі громадяни почали відновлювати життя по правилах, виявилося, що багато людей не проти цього. За нових часів людство розбестилося та звикло до безпеки. Анархічні настрої та безкарність виявилися цікавим дозвіллям, а не способом життя. Безперечно, траплялися маргінали та зовсім неадекватні індивіди, але з ними швидко розбиралися.
Усе починалося з невеликих вулиць чи районів, у яких було легше організувати служби правопорядку, і поступово поширювалося на все більші та більші локації. Спочатку з’являлися добровольчі дружини, які патрулювали територію навколо своїх домівок, потім вони переросли в більші самоврядні організації, потім охопили міста.
Уряди активно співпрацювали з місцевими формуваннями. Авжеж, були райони, де не допомагала навіть дуже груба сила, тоді їх ізолювали. Або знищували. Це була ціна безпечних вулиць і видимості нормального існування. І так за деякий час спромоглися створити життєздатний суспільний устрій та забезпечити мінімальну безпеку життя.
Адекватних людей, готових та здатних приносити користь суспільству, занадто цінували, щоб дозволити маргіналам та анархістам розхитувати й без того хитке співіснування. Тому нова поліція вже кілька циклів працювала на межі своїх можливостей. Гроші мали значення, але здебільшого новостворена організація складалася з мотивованих людей, які хотіли захистити себе і своїх близьких від беззаконня, хай навіть занадто радикальними способами. На цьому етапі мета виправдовувала засоби. Одна річ — розграбовувати лакшері-магазини, і зовсім інша — робити те саме з чиїмись будинками.
І все ж таки більшість бажала стабільності, тож поступово світ виходив на рейки майже нормального існування.
Водночас виникли нові організації — Комісії, у які входили вибрані місцеві представники, урядовці та деякі спеціалісти, задіяні в розробці Машини часу. Не науковці, а менеджери, психологи та соціологи, які вивчали вплив петлі на суспільний лад і розробляли плани для його стабілізації.
— То чому ви хочете в нас працювати?
Марк сидів навпроти сивого чоловіка, який міг стати його начальником. Співбесіда проходила в невеличкому кабінеті, відділеному від основного приміщення скляними перегородками, які зараз були закриті жалюзі, так само, як і вікна. Проте денне світло все одно проникало всередину, на відміну від спеки. Кондиціонери тут працювали на повну потужність. Насправді, від збільшення температури стало б комфортніше, принаймні одягнутому з урахуванням погоди Марку. Та, схоже, все цілком задовольняло власника кабінету. А можливо, він спеціально так морозив приміщення, щоб носити сорочку з довгим рукавом і навіть краватку.