Ескалатори були на видноті, тож вирішили скористатися ліфтами. Розділившись, чоловіки покрокували на зручні місця для огляду, намагаючись не видати себе.
Марк примостився біля поручнів і виглядав малих правопорушників. Незабаром рахунок змінився на користь Пеппера.
— Третій, — за пострілом підрахував Марк. — А зараз буде четвертий, — дитяча чуприна виринула над поручнями поверхом нижче.
— Ви все зіпсували, — сказав за спиною дитячий голос, і Марк одразу відчув, як голова розлітається на шмаття. «Дробовик. Впритул…» — останні думки, що промайнули в його голові.
— Чорт, — різко схопився з ліжка Марк.
Кімнату заполоняв розмірений звук і прохолода від кондиціонера. Сірі блекаут-штори були розсунуті, й сонце нещадно палило в самі очі. Лора вже поралася на кухні, звідти долинало брязкання посуду й аромат кави. На цифровій фоторамці поряд із будильником застигло осудливе обличчя Марка.
— Ненавиджу цю роботу, — пробурмотів Марк і гепнувся назад на ліжко, на найзручніший матрац із найзнайомішими запахами.
Радіо: Доброго чергового спекотного понеділка! Прокидайтесь і зустрічайте новий, наскільки це можливо, день.
Частина перша. Хаос та стабільність
Цикл 3
Еліза
Одного дня світ сказився, хоча зміни помітили не одразу. Майже ніхто не розумів, що трапилось, і не усвідомлював масштабів цих змін. А головне — як пристосуватися. Кожного понеділка все поверталося туди, звідки починалося. Такий собі день бабака довжиною в тиждень. На перший раз це ще можна було списати на психоз, галюцинації, врешті-решт, випадковість. На другий, із натяжкою, на збіг. На третій — це стало закономірністю. Приховувати або ігнорувати новий світоустрій було вже неможливо.
Нарешті можновладці заговорили. По всьому світу екрани заполонили зображення Масако Годай — Генерального секретаря ООН. Немолода жінка, досвідчена політикиня мала збентежений вигляд. Попри все, голос звучав упевнено і рівно:
Шановне людство. Саме таке звернення я вважаю за правильне в умовах сьогодення. Бо це стосується не окремої країни чи континенту. Тепер ми всі однакові перед лицем Бога, хай би якого ви собі обрали, і перед випробуваннями, яких зазнав наш світ.
Уже певний час ми перебували на порозі справжньої катастрофи. Уряди та міжнародні організації змушені були приховувати цю інформацію від населення, щоб не сіяти паніку. Але тепер, коли загрозу усунуто, ми можемо розсекретити наші дані.
З винайденням темпускопа людству вдалося те, про що раніше ми могли тільки мріяти — зазирнути в майбутнє. Хоч такий погляд наразі — лише підслуховування у шпаринку Всесвіту, усе одно це великий прорив у науці. Раніше ми досліджували далеке минуле, відлуння початку зародження Всесвіту — його світло та реліктове космічне мікрохвильове фонове випромінювання. Та темпускоп доніс до нас хвилі, які тільки мали зародитись, яких ми не могли вловити зараз, бо вони — випромінювання з майбутнього.
Однак під час використання темпускопа виявилося, що після 7 липня 2058 року — немає нічого. В одну мить майбутнє перетворилося на суцільну тишу, і це могло означати тільки одне — повний кінець. Наразі єдине припущення, що ми маємо, — це розпад вакууму. Як пояснюють астрофізики, десь у просторі виникне нескінченно мала бульбашка справжнього вакууму, яка через свою високоенергетичну оболонку знищить усе, чого торкнеться, і розширюватиметься зі швидкістю світла. Протистояти цій силі нічим не можна, бо Всесвіт обирає найстабільніший із можливих станів, а немає нічого стабільнішого за справжній вакуум.
Наші науковці неодноразово перевіряли отримані дані, проте результати були ті самі: фатальна дата, до якої ми безперервно наближалися, залишалась незмінною.
Найкращі уми всієї Землі намагалися відвернути цю небезпеку — і нарешті їм удалося. Способом неоднозначним, проте дієвим. За лічені хвилини до повного кінця людство зробило те, що до цього часу видавалося неймовірним — повернулося в минуле. Відтепер 1 липня 2058 року — нова дата нашого народження, перемоги нашого світу та, на жаль, кінцева точка, в яку ми повертатимемося раз за разом.
Наш світ закільцювався в петлі часу терміном один тиждень. Можливості технологій наразі не безмежні, і тижневий термін — найдовший період, який удається стабільно забезпечувати. Тепер наше життя проходитиме з опівночі 1 липня за Гринвічем і до півночі 8 липня за ним же. Усе повертатиметься у вихідну точку, у той самий стан: погода, речі, міста, життя. Залишається тільки наша пам’ять. Наразі це єдине, що ми можемо зробити для нашого порятунку і збереження світу.