Комісія скидала імена злочинців конкретному оперативнику в неділю. Відразу після початку циклу він або вона рушали за людиною, щоб не дозволити їй утекти, та направляли до відділку під цілодобовий нагляд, аби злочинець не зміг скоїти самогубство. У вівторок приїздили спеціалісти з обладнанням і проводили процедуру. Провести її раніше було неможливо з технічних причин: знову створити обладнання з нуля, доставити спеціалістів, яких не те щоб багато, та обладнання до місця проведення процедури. В оригіналі ця операція називалася кортикальна депривація, та в народі, окрім як «процедурою», її ніхто інакше не називав.
Процедуру транслювали онлайн. Давні методи публічних страт вирішували одразу два завдання: попереджали інших охочих про наслідки порушення законів та розважали публіку.
Марк підійшов до камери з ув’язненим. Той сидів у колісному кріслі, замотаний у гамівну сорочку і скутий кайданами так, що не міг поворухнутися. З рота стирчав кляп. Певно, він намагався щось кричати до цього, але відчувши, що це марно, смиренно прийняв свою долю. А може, чекав миті, щоб знов зробити спробу вибратись.
За всім цим було видно тільки очі: заплакані, перелякані, але все ж таки очі вбивці-маніяка, який мав отримати заслужене покарання. Марк цілком підтримував таке рішення. Воно було дещо особливим. Цього чоловіка вистежував Пеппер і неодноразово намагався його схопити, часто на пару з Марком. Проте йому вдавалось уникнути покарання… до сьогоднішнього дня.
Оперативник викотив крісло з камери та повіз до конференц-зали, де медики чи якісь науковці вже підготували пристрій для операції. Злочинець дрібно трусився.
— Ми готові? — запитав відеооператор, коли зібралися всі учасники події. Спеціалісти ствердно кивнули.
Камера ввімкнулась, і журналістка, колись відома своїми репортажами з місць бойових дій, розпочала трансляцію.
— Вітаю! Сьогодні виконується вирок… — поки журналістка перелічувала ім’я, місце проживання чоловіка та злочини, спеціалісти готували його до процедури.
Марк виконав свою частину роботи й тепер спостерігав за дійством «за лаштунками».
Чоловіка перенесли на спеціальний стіл. Двоє міцних санітарів не без зусиль прив’язали ременями злочинця, який знову спробував пручатися. Нарешті вдалося його повністю знерухомити. Потім за справу взялися спеціалісти: дівчина й чоловік у білих халатах і з такими само білими обличчями. Вони здавалися майже прозорими, якби не чорняве волосся в неї та руде в нього.
До голови й пальців ніг прикріпили електроди. На палець руки причепили пульсометр, який відразу характерно запищав. Поряд зі столом розташували монітори з показниками роботи мозку. Електроенцефалограма рухалася невпинною кривою, сигналізуючи про активну роботу мозку та страх.
Один із санітарів витягнув з рота злочинця кляп, і якби не ремені, міг би залишитися без пальця або кількох. Чоловік бризкав слиною та кидав прокльони.
— Суки! Це вам так не минеться! Так не можна з людьми!
Ніхто не звертав на його викрики уваги. Санітар протягнув металеву пластину, яку слід було запхати в рота. Але засуджений пручався.
— Без цього буде болючіше та довше, — прошепотів санітар стандартну фразу, яка іноді допомагала у вмовляннях, але на злочинця це не подіяло.
Дівчина спеціалістка набрала шприц та зробила злочинцю ін’єкцію. Препарат подіяв миттєво: чоловік розслаблявся на очах.
— Я не хочу закінчувати так, — разом із розслабленістю прийшло й усвідомлення неминучої кари. — Господи, допоможи мені! — у чоловіка по щоках потекли сльози.
Металеву пластину все ж таки запхали йому до рота.
— Кортикальна депривація, хоча і є радикальним методом, та наразі це єдиний дієвий спосіб знешкодити особливо небезпечних злочинців. Усі мають шанс на виправлення. Але якщо людина не здатна співіснувати в цивілізованому суспільстві, вона має бути викреслена з нього, — продовжувала журналістка, не відволікаючись на голосіння засудженого. — Це чергове попередження всім, хто вважає, що наслідки їх ніколи не дістануть.
Чоловік спеціаліст вніс показники засудженого до комп’ютера, ввів код, провів ключем активації та кивнув жінці. Та під’єднала ще кілька електродів на голову й руки злочинця.
— За злочини проти людської гідності, саботування правопорядку, численні ігнорування попереджень вирок набирає законної сили та підлягає виконанню негайно.