Незважаючи на те, що на Острові Йорґен вважався головним, керівником проєкту, майже всі чутливі питання вирішували колегіально. Рада фінансових (а з урахуванням петлі, коректніше сказати, ресурсних) та ідейних інвесторів Машини часу прискіпливо вивчала все, що стосувалося діяльності Острова. Кожен її член мав свої пріоритети, тому дебати часто виходили жвавими. Але проти досліджень для збільшення тривалості життя і збереження здоров’я ніхто не виступав, зважаючи на поважний вік більшості інвесторів.
Що ж до досліджень кінця світу та пошуку його відвернення… З цього питання продовжували точитися дискусії. Більшість інвесторів Машини часу була зацікавлена в продовженні петлі, тому не надто переймалася тим, чи справді світ на межі загибелі, і так само неохоче підтримувала цей напрямок. Проте він цікавив суспільство. Тому періодично робили заяви про «успіхи» в дослідженнях. Щоправда, не уточнюючи, що здебільшого вони стосувалися вдосконалення темпускопа та пошуку способів використання його архітектури.
Науковець увійшов до відсіку, заповненого моніторами, які відображали різні показники організму та великі плани облич піддослідних. Самі ж піддослідні перебували у трьох відсіках, за прозорою, з боку дослідників, стінкою.
Дані на моніторах вивчала руда літня жінка з дуже блідою веснянкуватою шкірою. Бейджик на білому халаті зазначав, що це Орла О’Медден, голова відділу нейробіології. На Острові всі й так знали одне одного, тому ця деталь була лише звичкою. Дехто бейджики знімав, дехто не звертав на них уваги.
— Як успіхи? — Йорґен підійшов до жінки.
— Ох, ти мене налякав, — смикнулася вона від несподіванки, коли науковець з’явився в полі її зору. Витягнувши з вух беруші, перемкнулася з графіків на Йорґена. — Що ти питав?
— Спитав: як успіхи?
— А, успіхи, — жінка подивилася на панель керування. Схоже, хотіла щось натиснути, але вирішила це зробити після того, як Йорґен піде. — Важкувато. Ну ти й сам знаєш. Тільки щось починає виходити — перезавантаження циклу, і все по новій: чекаєш людей, доводиш до потрібної кондиції, на якій зупинився експеримент, і далі, і далі, і далі. Поки що нічим не можу тебе порадувати.
— Якщо в тебе є розуміння, куди рухатися — це вже прогрес, — м’яко зауважив Йорґен.
— Ти занадто оптимістичний. Але так, дещо все ж таки є, — Орла перемкнула камеру на піддослідного, точніше піддослідну, в одній із лабораторних палат. Вона лежала, прив’язана до ліжка, а на голову, закриваючи майже все обличчя, був насунутий шолом. З-під нього вибилося пасмо білявого волосся. На одній руці стояв катетер, до якого вела трубка, під’єднана до блоку з реагентами. Науковиця вивела поряд із відео енцефалограму мозку. — Дивися. Зараз ми трохи просимулюємо реакцію, — вона потягла за один із повзунків.
— Електричний струм? — уточнив Йорґен.
— Ні, тут він нам не допоможе. Хімічний збудник.
— Почекай, то напади можна провокувати? Чому тоді так само хімічно не заблокувати реакцію на збудник?
— Давай ти будеш займатися своїми високими матеріями, а я своїми, трохи нижчими, — фиркнула Орла. — Якби ж усе було так просто… Ми зараз можемо тільки симулювати напад. Точний механізм його дії я все ще не виявила.
Поки вони говорили, піддослідна стала сіпатися, пробувала вирватись, а далі несамовито заволала, відволікаючи увагу науковців на себе.
— Щось зі звукоізоляцією в тебе напартачили. Беруші? — запропонувала вона, але Йорґен відмовився. — Бачиш цю зону? — Орла вказала на екран з проєкцією мозку, у якому яскраво миготіла одна ділянка. — Вона реагує найбільше, що й не дивно. Таламус. Вищий центр болю. Авжеж, можна просто заглушити сигнал звідти, — Орла потягнула інший повзунок. Піддослідна стала заспокоюватись, обм’якла, ніби відключений від насоса рекламний аеромен. Пульс та дихання поверталися до звичних показників.
— І в чому підступ? Ніби стало краще, — прокоментував Йорґен.
— Ага. «Лікарю, у мене болить нога. Так давайте відріжемо, у чому питання?» — в’їдливо зауважила науковиця. — Якщо тобі підходить колода, а не людина, то так, справді стало краще. Щоб заблокувати імпульс, багато розуму та й моїх компетенцій не потрібно. Це майже кома.
— То що ти хотіла цим показати?
— Перевіряла зону ураження. Бо таламус — тільки частина системи, яка відповідає за біль.