— І як тобі? — запитала Руді в Рамона. Вони сиділи за столом у тому ж складі, що і в кабінеті. Це був їхній перший спільний корпоратив.
— Як і до циклічності. Тільки ні в кого не залишиться компрометуючих фото, — оцінив Рамон.
— Не думав, що ти ходив по таких заходах, — Марк накладав собі салат та якесь гаряче м’ясо з картоплею. Свіжоприготована їжа в циклічності стояла на рівні з делікатесами.
— Ну давай, затягуй знову цю пісеньку, — обурився новий колега. — Рамон — нарік, який тільки по канавах валявся. Щоб ти знав, у мене магістерський диплом.
— О! Яка спеціальність? Розповідай скоріше, — відразу зацікавилася Руді.
— Соціологія, — гордо заявив Рамон.
— Як справи? — до їхнього столу підійшов Пеппер. — Усе подобається? — на честь свята він навіть одягнув пристойну темну сорочку з довгими рукавами й краватку.
— Вирішив злиняти від комісійних? — одразу здогадався Марк.
— Мене скоро знудить від їхніх балачок про фінансування та звітність, — ледь не закотив очі Пеппер. — А ще пити вони зовсім не вміють.
— Натяк зрозумілий, — Рамон знайшов на столі чисту чарку і налив шефу та всім за столом горілки.
— А ти швидко вчишся, — оцінив Пеппер. — Що ж, за черговий день народження. Щоб не останній.
Колеги хмикнули на бородатий жарт та осушили чарки.
— Треба йти, бо в розшук оголосять, — скривився Пеппер. — Руді, а в тебе завдання. Щоб цей ловелас, — він кивнув у бік Марка, — коли нап’ється, не шукав собі зайвих пригод.
— Так, сер, — відсалютувала Руді.
Пеппер поплескав Марка по плечу, не даючи змоги щось сказати у своє виправдання, та пішов до головного столу.
— Це ж жарт? — уточнив Рамон, переводячи погляд то на Руді, то на Марка. — Мені здавалося, Марк аж занадто вибірковий у стосунках.
— Хей, це образливо! — обурилася дівчина.
— Я не це мав на увазі, — Рамон із переляканим обличчям замахав руками. Але побачивши, як його колеги ледь стримують смішок, надувся. — Та ну вас…
— Ти не бачив його справді п’яним, — засміялася Руді та підморгнула Марку.
— Ха. Ха, — поборовши усмішку, з кам’яним обличчям відчеканив він, не відволікаючись від їжі. — Нарешті з’явився хтось новенький, кому можна старі підколи порозповідати.
— А чому б і ні, — Руді взяла тарталетку з ікрою. — Коли ще минуле позгадувати?
— То давай по класиці. Розкажи, як ти петлю зустріла, — запропонував Марк, натякаючи, що Руді завжди на ранок понеділка з похмілля.
— Засранець, — Руді зморщила ніс. — Про моє понеділкове похмілля й так усі знають. Через нього якраз і зрозуміла, що щось не так. Подумала, що чимось увечері отруїлась і мене плющить, бо знову на календарі та сама дата виявилася.
— А чим ти займалася до циклічності? — запитав Рамон.
— Була патрульною, — Руді проковтнула чергову тарталетку. — Невдячна робота з такою ж зарплатнею. Їздила на домашнє насилля та з ювенальною юстицією до дітей із неблагополучних сімей. Як на мене, це більша жесть, ніж перші цикли.
— Я міг би посперечатись, — втрутився Марк, згадуючи справжню жесть, яку довелося побачити на початках циклічності, — але ми це вже неодноразово обговорювали.
— Молодець, — поплескала його по коліну Руді. — Коротше, життя в мене було не цукор, економила на чому можна, ще й колишній за мною сталкерив.
— Ти працювала в поліції й не могла з ним нічого зробити? — Рамон перестав жувати й недовірливо дивився на Руді. — Не повірю.
— Він сам був із поліції. З керівництва, — неохоче пояснила Руді.
— Тож життя тебе нічого не навчило, — Рамон подивився на Марка та Руді.
— Це інше, — відповів за колегу Марк.
— Ті стосунки з самого початку здавалися помилкою. Але я була нажаханим дівчиськом і боялася відмовити вищому за званням, — Руді залпом випила чарку горілки.
Марк не думав, що дійде аж до таких одкровень, зазвичай вона не надто любила говорити про минуле. Він хотів узяти її за руку на знак підтримки, але знаючи незалежний характер Руді, дозволив їй самостійно впоратися зі спогадами. А знаючи себе й оцінивши наявність алкоголю на столі, повертати колезі душевну рівновагу він буде після корпоративу — неодноразово перевіреними методами.
— Та петля допомогла, — самовдоволено всміхнулася Руді. — Цей козел вважав, що тепер йому зійде з рук ще більше, але не судилося. Член у м’ясорубці непогано його урезонив. Мені теж було, м’яко кажучи, непереливки, але це було того варте.
— Страшна жінка! — зіщулився Рамон. — А що з ним зараз? Все ще працює в поліції?
— Спочатку зовсім схибнувся на ґрунті вседозволеності, — Руді поцокала по чарці, щоб молодший колега налив їй чергову порцію. — Поки не було нової поліції, наскільки я знаю, ґвалтував дівчат та знущався з них, а потім став тікати до непідконтрольних зон, бо тут на нього багато людей зуб точить, — Руді знову випила. — Сподіваюся, колись його відправлять на процедуру.