— Може, так і є, — припустила Еліза. — То ти вважаєш, немає жодної небезпеки?
— Важко сказати. Ти ж знаєш, я люблю перестрахуватись. А що, хочеш повернутися додому?
— Ага. Скучила за своїм матрацом, — хмикнула дівчина.
— От ні, щоб за мною, — Алекс перегравала з образою.
— Так це само собою, — виправилась Еліза. — Завтра тоді повернуся додому, якщо нічого не зміниться. Попередиш, якщо вони знов приїдуть?
— Авжеж. Номер зберегла, зв’яжемося.
— Дякую, Алекс. Ти найкраща!
Наступного дня Еліза повернулася додому та розповідала Алекс про свої «пригоди» на Острові.
— Коротше, згаяний час, — підсумувала Еліза, допиваючи Маргариту, завбачливо приготовану Алекс. — Окрім лабораторій, ніде не була. Навіть мигцем Машину не побачила.
— Я гадала, тобі дадуть більше свободи, — Алекс засмутилася. — Треба було одразу забити на це.
— Ну, знаєш, завжди очікуєш кращого.
— Говори за себе, — не погодилась Алекс.
— А як твої справи? Щось вийшло із Церквою? — змінила тему Еліза.
— Схоже, успіх цього разу був на моєму боці, — трошки похизувалась Алекс. — Подивилася соцмережі старих знайомих, кілька з них приєдналися до Церкви. Поспілкувалася, порозпитувала. Ти не повіриш, проджект-менеджер одного мого колеги — отець Бенедикт.
— Це мені ні про що не говорить, — зізналась Еліза.
— Він голова Церкви нашого району.
— Звучить солідно, — зацінила Еліза. — Зв’язувалася з ним?
— Безпосередньо ще ні, — відповіла Алекс. — Вирішила, що краще прийти до нього разом. Він ніби зацікавився.
— Це ж не якийсь старигань-сектант, який збирає навколо себе жіночок, щоб проводити ритуали з груповушками?
— Дуже смішно, — з кам’яним виразом обличчя прокоментувала Алекс. — Тільки не кидайся на нього, бо він доволі сексі.
— Ніби я на всіх красунчиків кидаюся, — обурилась Еліза.
— Не тільки красунчиків, — зауважила подруга. — Хоча, — вона пильно вивчала обличчя Елізи. — Щось у тобі змінилося.
Еліза спантеличено дивилася на Алекс. Вона мала дуже серйозний вигляд.
— Хм, — продовжила подруга. — Може, тобі справді допомогли на Острові. Другий день, а ти ще ні на кого не стрибнула.
— Ах ти ж сучка! — Еліза підскочила до Алекс і з легкістю повалила її на диван. — Ти ж мене провокуєш.
— Ні в якому разі, — самовдоволено всміхнулась Алекс.
— І взагалі це тому, що в мене овуляція. Прикинь, як я страждаю, — руки Елізи вже були під майкою Алекс.
— Навіть не можу уявити, як тобі важко, — Алекс розстебнула джинси Елізи. — Як добре, що я завжди поруч, — підпустила вона шпильку, але Еліза вдала, що не помітила. Не зараз. Не найближчим часом.
Наступного дня вони приїхали до маленької православної церковці на околиці міста.
— Щось не вражає, — Еліза оглянула місцевість: сухі газони, похилений місцями паркан; усе вказувало на те, що й до циклічності це місце не мало особливого попиту.
— Скромність прикрашає? — Алекс теж не здавалася враженою. Обидві очікували більшого.
Усередині їхня думка не змінилась. Як і в усіх православних храмах, лавок тут не було. Мабуть, так ближче до Бога. Але циклічність внесла свої корективи, і якісь столи та стільці оселилися прямо посередині зали, кидаючись в око.
— Вітаю! Радий, що ви звернули на шлях до майбутнього, — відволікся від комп’ютера молодий чоловік у джинсових шортах та футболці, зверху на які він прилаштував єпитрахиль. Це мало, м’яко кажучи, дивний вигляд. — Чим можу прислужитися?
— Ми від Каріма, — одразу повідомила Алекс. — Він мав про нас розповідати.
— А, Алекс… і, — він подивився на другу дівчину.
— Еліза. Дуже приємно.
Вони обмінялися рукостисканнями.
— Я отець Бенедикт, але… Господи, кого я обманюю. Просто Бен, — його «священицький» образ зовсім зблід. — Ця спека доведе мене до сказу, — він скинув єпитрахиль та жестом покликав гостей за собою.
Підсобне приміщення хоч і з численними іконами, усе ж мало досить цивільний вигляд. Головне, що тут був вентилятор та кулер із прохолодною водою.
— Не соромтеся, вмощуйтеся зручніше, — Бен присів за стіл біля вікна, залишивши дівчатам на вибір кілька інших стільців.
— А тут не має бути більше людей? — поцікавилась Еліза, обравши місце навпроти «отця».
— Ми над цим працюємо, — Бен ніби звітував перед замовником. — Люди в цьому районі не особливо релігійні. Ми періодично проводимо розважальні заходи для привернення уваги та агітуємо в людних місцях. По неділях тут буває доволі навіть тісно.