Другий чоловік налаштував параметри на сенсорному екрані, який був під’єднаний до низу колонки, та ввімкнув темпускоп.
— Цикл 118. Проводимо запис для тестування. Один, два, — почулося з колонки.
— Темпускоп може транслювати звук із минулих циклів тільки у прив’язці до простору, — продовжував пояснювати лектор. — Це спричиняє ускладнення, але для завдань поліції цілком підходить.
— У прив’язці до простору Землі чи загалом? Бо наша планета обертається і кругом своєї осі, і навколо Сонця, ще й галактика рухається… — зауважила жінка з іншого боку зали.
— Слушне зауваження. Дякую за уточнення, — не дуже радісно подякував лектор. — Ми врахували цей момент під час розробки. Для спрощення роботи точкою трансляції за замовчуванням встановлюється місцезнаходження приладу з урахуванням усіх змінних, — чоловік провів поглядом по слухачах і, не почувши більше запитань, продовжив свою доповідь. — Для зручності прилад сконструйований таким чином, щоб можна було зрозуміти напрямок звуку. Підійдіть, будь ласка, ближче та походіть навколо темпускопа.
Поліцейські по черзі пройшли колом. Прилад справді транслював звук об’ємно, так, що вдавалося визначити орієнтовне місцезнаходження джерел звуку, такий собі звуковий тунель у минуле.
Коли всі повернулися на свої місця, їм роздали роздруківки з інструкціями.
— Керування зроблене максимально зручним та інтуїтивно зрозумілим, — подав голос асистент. — Після вибору параметрів — номера циклу, дати, часу — керування здійснюється як у звичайному програвачі, — чоловік продемонстрував. — Зупинити, — голоси стихли. — Перемотати назад, — з динаміка знов залунало «Цикл 118…». — Перемотати вперед, — рахунок продовжився «сто п’ять, сто шість…».
Марк погортав інструкцію. Окрім малюнків про встановлення та використання пульту керування, у ній було кілька застережень на кшталт «не залишати під дощем» (не дуже актуально для їхнього міста), не використовувати одночасно два темпускопи, про всі несправності рапортувати.
— Перелаштування темпускопів доволі швидке, але їхня кількість обмежена. Тож їх видаватимуть відділкам у міру потреби та за графіками, — попередив лектор.
— Може, через це не можна одразу по два використовувати, — припустив Марк, звертаючись до Пеппера, але вийшло гучніше, ніж він очікував.
— Не зовсім. Точніше, зовсім ні, — почув його лектор. — Працюючи одночасно, темпускопи створюватимуть один одному перешкоди. От і все.
— І ви хочете, щоб ми на звук визначали, що сталося? — спитав один із присутніх, не приховуючи скепсису. — Це ж який музичний слух треба мати?
— Все одно краще, ніж нічого, — не погодився хтось інший.
— Розумію ваші сумніви, — закивав головою лектор. — Ми працюємо над подальшими вдосконаленнями. У перспективі темпускоп зможе транслювати не тільки звук, а й картинку минулих циклів. Проте, вимушений визнати, до цього ще далеко.
— Яким чином ви пропонуєте вистежувати злочинців? — пролунало із зали нове запитання. — Навіть якщо припустити, що ми щось дізнаємося з місця злочину (хоча зазвичай ми маємо справу з убивствами й потерпілі можуть самі розповісти про все в наступному циклі), сумніваюся, що з цією штукою ми зможемо простежити за підозрюваним. Особливо якщо він скористається транспортом.
— Ми даємо інструмент, — лектор був готовий до такого запитання. — Він має свої обмеження й недоліки, але це перший прилад, який можна використовувати як докази. Ми намагаємося залишатися цивілізованими людьми й не вершити самосуд, а для обвинувачення, особливо коли маємо тільки слова підозрюваного та потерпілого, мають бути докази, — виклав він своє бачення застосування темпускопа. — Згодом на практиці подивимося, які ще застосування йому вигадають.
— Ви запросили на презентацію і техніків, — озвалася азійка з короткою стрижкою та пірсингом. — Прилад потребує додаткових налаштувань та технічних знань від користувача?
— Ні, — одразу відповів лектор. — Та за нашими спостереженнями техніки швидше його опановують. До того ж, коли його використовуватимуть оперативники, техніки зможуть надавати підтримку та за потреби паралельно відшукувати інформацію в реєстрах. Наприклад, якщо буде згадка про якусь людину, можна одразу її пробити.
— Я тобі кажу, — прошепотів Пеппер Марку. — Щойно про цю штукенцію пронюхають, у нас з’явиться багато мовчазних злочинців.
— Якщо клепки вистачить, — хмикнув Марк. — Вони настільки розлінувались, що слідами взагалі не заморочуються.