— Вся статистика тепер тільки тут, — постукав себе по лобі один із чоловіків, — Сама порахуй. Моїх за останні п’ять циклів поменшало відсотків на три.
— Доброго ранку, колеги, — до водіїв наблизився чоловік у класичному сірому костюмі. Поруч із ним плентався хлопчик років тринадцяти. Він дивився в підлогу, щоб ні з ким не зустрітись очима, та перебирав власні пальці, ніби щось перераховуючи. — Прошу цифри по привезених клієнтах.
Кожний назвав свою кількість.
Хлопчик повторював за ними числа та в кінці озвучив підсумок.
— Триста вісімдесят чотири, — затинаючись промовив він. — Минулого тижня триста вісімдесят сім. На початку розрахунків вісімнадцять тисяч шістсот дванадцять.
— Точно будуть скорочення, — зітхнула кучерява.
Поки санітари озвучували інші дані, Марк тихо промовив шефу у вухо:
— Слухай, раз усе спокійно, може, я піду?
— Давай, — одразу погодився Пеппер. — Тільки не наклюкайся з радощів. А то знову до Лори на автоматі попрешся. І ще, — додав він, коли Марк почав відходити. — Розберись із Руді. Сам ні туди, ні сюди, і вона як неприкаяна.
— Ми одразу окреслили, що…
— Я тобі що, сімейний психотерапевт? — перервав його Пеппер. — Визначся нарешті й не мороч їй голову. Та й мені теж.
Марк відсалютував шефу та поспішив залишити склади. Громадський транспорт, окрім одного чергового маршруту, так і не відновили, бо охочих займатися такою одноманітною роботою не набрали. Так само, як і мешканців, охочих ним користуватися. Натомість познаходились різні способи, як діставатись до пунктів призначення, і Марк скористався одним із них: просто сів у першу побачену машину.
Пеппер мав рацію. І щодо Руді, і щодо Лори. Особливо Лори. У святкові дні самотність відчувалась особливо гостро. Марку було цікаво, чи знайшла його колишня когось на сьогоднішній вечір. Можливо, не тільки на сьогоднішній. Скільки вони не перетиналися? Цикл? Три? А не розмовляли? Певно, не менше ніж десять. То чи варто нагадати про себе в цьому?
Порожні вулиці, припорошені штучним снігом, мали дивний вигляд. Шампанське, випите в офісі, вже давно вивітрилось, і оновити проміле алкоголю в крові здавалося непоганою ідеєю. Єдиний недолік цього плану — доведеться пити на самоті.
Цикл 150
Йорґен
Минулого циклу Йорґена вбили. Перерізали горлянку скальпелем так, що врятувати його б не змогли, навіть якщо лікар стояв би поряд. Не найприємніше відчуття. Очікувана, але все ж таки несподівана прикрість. Йому не подобалося втрачати контроль над своїми проєктами, а тим більше — над своїм життям. Ще не розвиднилось, а начальник служби безпеки стояв у нього «на килимі».
— Сер, — виправдовувався чоловік із військовою виправкою. Він височів перед столом Йорґена, а хазяїн кабінету розвалився на своєму кріслі. — Це прикра помилка. Таке більше не повториться.
— Пане Бертольде, — голос Йорґена хоч і звучав розслаблено, все ж дзвенів сталлю. — Я не хочу чути шаблонні виправдання. Коли ми починали цей проєкт і обирали людей, ви особисто ручалися за кожного. У наших умовах немає права на помилку.
— Я розумію, пане Ґелук…
— Схоже, не дуже. Ми занадто обмежені в людях, — перебив його науковець. — Якщо таке повториться — доведеться просити людей у інвесторів. А я не хочу, щоб тут шастали чужі, ще й щось рознюхували.
— Я перевірю персонал ще раз, — запевнив Бертольд.
— І розберіться з порушником. Дізнайтеся про все, що знає він. Треба розуміти, з ким ми маємо справу. Методи мене не цікавлять.
— Так, сер, — чоловік легко кивнув і вийшов із кабінету.
Йорґен передбачав можливість диверсій або бунтів. На Острові зібралось різномасте товариство: кожний зі своїми прагненнями та обов’язками. Служба безпеки була однією з тих небагатьох ланок, яка охоплювала всі інші, тому мала бути ідеально злагодженою та непохитною. Якщо не усунути проблему відразу, хто знає, до чого це призведе.
У двері постукали та, не очікуючи відповіді, увійшли. Яскраво-руде волосся Орли ніби підсвітило темний кабінет.
— Що, як? — буденно спитала вона та зручно вмостилася на дивані.
— Боляче, — Йорґен помацав шию і скривився. — Краще б куля.
— Ага. Зі знеболювальним, — фиркнула Орла. — Якийсь ти занадто спокійний для нещодавно померлого.