— Я сподівалася, воно не почнеться так швидко, — Алекс тримала подругу за руку, ніби тільки вона могла захистити її від навколишнього жаху. Еліза ж ніякого страху не виявляла.
— Тоді нам варто приєднатися до веселощів, — легко звільнившись від хвату Алекс, дівчина, як була, у шовковій піжамі, попрямувала в бік дійства. Чоловіки та жінки, заливаючись алкоголем, трощили будинки сусідів, забирали машини, які їм подобалися, злягалися посеред вулиці та робили все з точністю до навпаки від закликів генсека.
— А я вважала цей район пристойним, — зітхнула Алекс.
На стіні невимкнутий телевізор усе ще транслював місцевий телеканал, на якому вчергове запустили заяву генсека. Схоже, її поставили на автоповторення без будь-якого монтажу.
Промова наближалася до завершення, генсек розповідала про подальші дії. Намагалася розповідати:
Вже скликано позачергове засідання і найближчим часом… Що, що ви робите? Поверніться, будь ласка, на свої місця! Охороно! От лайно. Дайте мені спокій! Я взагалі не маю до цього стосунку. Та ви сказились… О Боже мій…
Цикл 5
Йорґен
Йорґен Ґелук, високий статечний чоловік зі світлим волоссям, у якому вже виднілася сивина, можливо, і не був найвідомішим винахідником свого часу (хоча мав би чудовий вигляд на обкладинках наукових і не тільки журналів), але точно став тією людиною, яка змінила світ. Точніше, призвела до стагнації. Під його керівництвом функціонував наймасштабніший проєкт людства, поряд із яким Великий адронний колайдер та VIRGO, інтерферометр, призначений для виявлення гравітаційних хвиль, здавалися дитячими забавками. Він зміг те, що вважалося неможливим — перемогти сам час.
Уже кілька років Йорґен не полишав Острів. З того самого дня…
Біля науковця з’явився стрункий темноволосий чоловік трохи за сорок, хоча з урахуванням сучасних технологій йому легко могло бути й далеко за шістдесят. У сірому діловому костюмі, явно пошитому на замовлення, він був схожий на трейдера з Волл-стріт. А приємна зовнішність тільки додавала впевненості, що він зможе продати вам усе, що завгодно.
— Готовий?
— А, ти вже тут, Стівене. А щоб я знав, — Йорґен відволікся від роздумів. Він ненавидів наради, які влаштовував не сам, але присутність давнього друга завжди діяла на нього заспокійливо. — Ніби знову на екзамени.
— І не кажи.
На екрані, мов у бджолиних стільниках, транслювалися прямі ефіри з різних куточків світу:
Каток для асфальту в’їжджає в натовп.
В аеропорту, який залишився без охорони, хтось керує літаком, але він урізається в інші.
Учні підпалюють школу у прямому ефірі.
Жінки скидають паранджу та відрізають чоловіку голову.
Чоловік намагається поставити шину на відкритий перелом, бо лікарні не працюють…
І все це миготить у нескінченнім потоці.
— З кожним днем усе жахливіше й жахливіше, — прокоментував Стівен. — Іноді я задумуюся: чи було воно цього варте?
— І до чого дійшов? — поцікавився Йорґен і відключив монітор, відрізаючи їхній острівець спокою від буремного зовнішнього світу.
— Ще не визначився, — зізнався Стівен. — Можливо, якби цикл тривав довше…
— Ми вже про це говорили, — перервав його науковець. — Збільшення циклу…
— …можливе тільки за рахунок збільшення ядра, а це вплине на стабільність Машини. Пам’ятаю, — процитувавши пояснення, обірвав співрозмовника Стівен. — Та раптом з’явиться якась перспектива. Час зайвим не буває.
— Подивимося, чи всі поділятимуть таку думку за кілька циклів, — із сумною усмішкою гмикнув Йорґен. — Та я тебе розумію. Мені потрібно більше часу, якого в неї немає.
— Ви вже спілкувалися? — на запитання Стівена Йорґен заперечно похитав головою. — Не затягуй із цим.
— Це виявилося страшнішим, ніж активувати ядро, — зітхнув науковець, змінюючи білий халат на піджак.
— Ага, — підтримав Стівен, — як і виступати зараз перед збіговиськом пихатих багатіїв. — Чоловіки вийшли з кабінету й попрямували до зали нарад. — Я хоч і сам засідаю з ними, все одно щоразу пересмикуюсь. А колись ти вважав мене акулою, — Стівен поплескав Йорґена по плечу.
Вони ввійшли до великої конференц-зали зі штучним світлом. Попри віддаленість Острова, протоколи безпеки не змінювалися: жодного зовнішнього втручання. Учасники приєднувались онлайн, тож стільці пустували. На великому екрані замайоріли обличчя учасників наради. Переважна частина — непублічні люди, але були серед них і відомі магнати та політичні й публічні діячі.