Пропозиція Стівена зачепила Йорґена. З огляду на особисту історію свого друга це навряд чи була неочікувана ідея. Тому добре, що йому невідомі деталі щодо саванта. Так само, як і Бертольду.
Цикл 221
Марк
Цикл виявився досить активним. Після відпустки Пеппер пропадав у постійних роз’їздах, тож поспілкуватися на позаштатні теми вийшло тільки зараз, у четвер. Коли Марк переповів шефу історію Рамона, той одразу вирішив перевірити будинок для літніх. Зазвичай шеф діяв відповідно до статуту та регламентів, та були випадки, коли покладався на інтуїцію.
До циклічності Пеппер працював детективом у поліції та звик до багатьох речей, але так і залишався «класичним принциповим копом», про яких знімають фільми: вів розслідування, які хотіли зам’яти, виходив на людей, із якими не хотіли зв’язуватись, і, що не дивно, зовсім не просувався по службі. Цей випадок, знову ж за класикою, здався йому якраз одним із таких принципових розслідувань.
Будинок для літніх був саме таким, як його описував Рамон, — паршивим. Він занепадав і розвалювався, як і його мешканці. Видно, що зусиллями персоналу колись монументальну споруду намагалися трохи реанімувати, та легше було знести та збудувати нову.
Марк із Пеппером підійшли до центрального входу. Крізь відчинені двері виднівся колись помпезний головний хол.
— Смердить старістю, — резюмував Пеппер.
Вони ввійшли та покрокували довгими коридорами з дверима чи то до кімнат, чи то до палат. У будинку панувала тиша.
— Рамон приходив сюди у п’ятницю. Може, він щось переплутав, — Марк був налаштований скептично. Та щойно вони зайшли в одну з кімнат, сумніви щодо розповідей Рамона розвіялися. Жінка, обличчя якої перетворилося на суцільні зморшки, сиділа у кріслі та дивилася в одну точку пустим поглядом. Її щелепа безвольно висіла, відкриваючи майже беззубого рота, з якого текла цівка слини.
Поліцейські підійшли ближче та перевірили зіниці ліхтариком — вона була жива.
— Схоже на вегетативний стан. Та чи не була вона такою до циклічності? — роздумував уголос Марк. — Їй років, мабуть, під сто двадцять.
— Перевіримо інших, — Пеппер пішов до ще однієї кімнати. Марк — за ним.
Деякі мешканці будинку померли, а ті, хто вижив, — перебували у вегетативному стані на тих місцях, де їх захопила циклічність.
— Чорт. Це справді схоже на масову процедуру, — вимушений був визнати Марк. — Але ж… Злочинців після процедури забирають санітари. А тут звичайних людей просто кинули напризволяще.
— Може, їх і забирали. Зараз уточнимо, — Пеппер дістав телефон і швидко набрав потрібний номер. — Міла, сонце моє, — солодко защебетав він.
— Любчику, що за приємна несподіванка? — голос працівниці санітарної служби дзвінко лунав із динаміка. Пеппер спробував зменшити гучність, але це не дуже допомогло.
— Та є одне питаннячко в межах особистого інтересу, — почав здалеку шеф.
— Ай ти, пустун, — захихотіла Міла.
Марк ледь утримав усмішку та вдав, що уважно розглядає стелю.
— Та нє, трошки іншого інтересу, — Пеппер кашлянув та заговорив серйозніше. — Здається, це не твоя ділянка, але може підкажеш, чи здійснювали раніше зачистку будинку для літніх людей, — старший оперативник продиктував адресу.
З того боку Міла когось гукала і щось запитувала.
— Так, Любчику, колись ця адреса була в списках, — нарешті відповіла. — Але її вже давненько виключили з плану.
— Наскільки давно?
— Та хто тепер згадає, — замислилася Міла. — А що?
— Поки що нічого, — спохмурнів Пеппер і швидко перевів розмову в інше русло. — Я твій боржник, сонечко. Поведу тебе на каву.
— Добре, Пеппере, — схоже, Міла прекрасно знала свого друга, щоб уловити ці нотки хвилювання.
Марк хотів було щось сказати, але шеф зупинив його.
— Я сам цим займуся. Спробую з’ясувати, що до чого. Думаю, варто направити запит у Комісію.
З тону шефа Марк зрозумів, що ніякого запиту він не відправить.
Еліза
Ідея використати темпускоп для знищення Машини часу з’явилася з самого початку. Та яким чином це реалізувати — усвідомлення не було. Те, що поліція переналаштувала прилад для отримання звуків із минулих циклів, наштовхнуло на свіжі думки. І одна з них — використання більше ніж одного темпускопа.
Коли прилад тільки-но розробили, він транслював виключно космічне випромінювання з майбутнього як найбільш прогнозоване та майже не підвладне змінам. Майбутнє в менших масштабах, тим більше інтерпретоване у зрозумілу для сприйняття форму, під час їхніх досліджень видавалося фантастикою. І от удається отримувати звукові трансляції минулого. Можливо, якби команда Елізи продовжувала дослідження, вони б теж знайшли таке застосування, бо минуле стале і вже здійснило вплив на часопростір, а майбутнє занадто варіативне і постійно перебуває в суперпозиції. Тепер вони мали не тільки наздогнати дослідження Острова (Еліза не сумнівалася, що нові технології походять саме звідти), а й перегнати їх.