— Ми вживемо заходів, — пообіцяла жінка з російським акцентом та тією доглянутістю, яка аж кидається в очі.
— Будемо вдячні, — злегка кивнув Йорґен. — Окрім безпеки Острова, є й інші моменти, які ускладнюють нашу роботу. Найголовніше — збереження результатів і даних. А для цього потрібен єдиний доступний наразі ресурс для цього. Люди.
Хтось із розумінням закивав головою, хтось із подивом дивився на вченого.
— Команда пана Доу вже розробила певні механізми, які допоможуть нам перелаштувати суспільне життя в циклічності. Однак існує багато нюансів, і необхідно вводити жорсткі заходи. Що ж, передаю слово пану Доу.
— Дякую, Йорґене, — Стівен зайняв місце свого друга. — Пані та панове, готуйтеся: упродовж наступних циклів буде справді важко.
Цикл 8
Марк
Навіть через щільно зачинені та зашторені вікна до кімнати долинали звуки мітингу: «поверніть майбутнє», «час має бути звільнений», «не грайтеся в Бога»…
Не дивно, що однією з перших проти циклічності виступила саме церква. Не офіційна, там усе було «схвачено». Повстали маленькі культи, які побачили можливість збільшити свій вплив та спробували об’єднатися під ідеєю повернення майбутнього. Так організувалася Церква Нового дня. Самостійно чи штучно, під керівництвом людей, які розуміли силу нової релігії, — визначити було неможливо. Важко сказати, чи справді керівники цих культів хотіли вийти з петлі, але у своїх проповідях просували саме ці наративи, що привело до них чимало парафіян. Особливо багато долучилося знедолених, які потрапили в цикл у скрутному становищі, а тепер нічого з ним не могли вдіяти.
Ось такий трохи фанатичний та досить незадоволений контингент скандував під вікнами.
Марк тримав рушницю напоготові. Зазвичай такі зібрання нічим добрим не закінчувалися. Їхній із Лорою будинок розташовувався далеченько від головних вулиць, але все одно періодично доводилося мати справу з непроханими гостями, які тільки й чекали приводу для конфлікту.
— І чому вони не йдуть у якісь громадські місця, — запитав сам себе чоловік.
— Бо сцикуни, — Лора, висока темноволоса жінка з холодними блакитними очима, підійшла до Марка, затягуючись цигаркою. Пляшка коли та сигарети стали її постійними супутниками з початку циклічності. До цього вона переймалася зовнішнім виглядом і здоров’ям, а тепер відпустила гальма. — Може, самі їх перестріляємо? У мене вже голова болить від цих ідіотів.
— У нас не так багато набоїв, — Марк убивав людей, у звичайному житті, до циклічності. В армії це було питанням виживання. Але зараз, коли вбивство перетворилось на щось середнє між п’яною бійкою і написанням заяви в поліцію, у нього це викликало огиду.
— То й що? — Лора ковзнула пальцями по рушниці. — У найгіршому разі отямимось у понеділку.
— А як же ризики? — з нотками сарказму в голосі запитав Марк.
— Чомусь, коли ти дітей пропонував заводити, питання ризиків тебе не лякало, — Лора, здавалося, була невдоволена.
— Повір моєму досвіду, отримувати поранення — неприємно.
— Пофіг. Я задовбалась, — недопалок полетів у вазу з квітами. Марк приніс їх у неділю, якраз перед циклічністю. Подарунок на річницю.
— Лоро, — він спробував обійняти дівчину.
Дівчина відсахнулася й пішла до домашнього бару. Налила в колу бренді, підпалила наступну сигарету та ввімкнула телевізор. Телебачення не працювало. Точніше працювало по інерції, як і світло, вода, інтернет, але без людей — в ефірі залишився тільки білий шум. Всю інформацію дізнавалися з соцмереж та каналів блогерів. Деякі журналісти все ще робили репортажі, проте більшість трафіку становили канали-смітники з сумнівним контентом, на яких, однак, можна було побачити, до чого скотився світ.
Марк присів поряд. Напружена атмосфера вже багато днів, чи, точніше, циклів, висіла в повітрі, але ніхто не хотів стати ініціатором конфлікту.
— З кожним тижнем усе, бляха, гірше і гірше! — не витримала Лора. Ввімкнувши телевізор, вона натрапила на канал, де жінка пхала в себе їжу, блювала, а потім переходила до нової порції. Блогерка все життя намагалася схуднути, сиділа на дієтах, ходила у спортзали, але еталонної статури, як їй здавалося, так і не досягла. З початком циклічності вона пережила істерики через те, що ніколи не досягне своєї мрії, спроби самогубства й усвідомлення, що це не вихід. Зрештою жінка прийняла такий стан і зробила те, чого ніколи не могла собі дозволити, — нажерлась. І зупинитися в неї поки що не виходило.
— Ти занадто песимістична. Є й непогані моменти, — зауважив Марк.