— Тим більше, — не дав йому договорити Марк. — Буде краще, якщо я допоможу, — Марку не подобалося, що шеф займався цим самотужки.
— Поки доріжка веде до Комісії та Машини часу. Точніше, наукового центру, де її встановили. Його називають Острів.
— Острів? — наморщив лоба Марк, намагаючись пригадати, чи чув про нього раніше.
— Про це місце зайвий раз не згадують. З міркувань безпеки. І ти не дуже базікай, — попередив Пеппер. — Я домовився про онлайн-зустріч із керівником проєкту. Подивимося, що він скаже.
— Я справді нічим не можу допомогти?
— Краще розберися зі своїми жінками. А там — подивимось.
Прокидатися третю ніч поспіль у своєму ліжку було незвично. Щодня здавалося, що це понеділок. Але ні. Поряд лежала Лора, нікуди не тікаючи, та й Марк міг спокійно перевернутися на бік і задрімати або піти на кухню і приготувати сніданок на двох, що він і збирався зробити.
Коли він майже закінчив, до нього вийшла Лора. Після вчорашньої ночі, окрім недбало накинутого халата, на ній нічого не було. Марку здавалося, що вони давно переросли стадію пристрасті у стосунках. Та виявилося, що після паузи їм є чим одне одного здивувати. Певно, взнаки давався досвід із новими партнерами, але цієї теми вони не підіймали.
— Вже виспався? — позіхаючи спитала жінка й одразу схопила один із приготованих тостів і відкусила шматок.
— Погано спав. Забагато думок.
— Про нас? — не здивувалася Лора.
— Зокрема.
— І? Що ти думаєш про це? — вона поклала надкушений тост назад на тарілку й узяла зі столу пачку цигарок. Закуривши, запропонувала Марку. Він узяв ту, що була у неї в роті, а собі Лора підкурила нову.
— Можу те саме запитати і в тебе, — на сковорідці шкварчала яєчня з беконом. — Чи ти хочеш, щоб першим відповів я?
— Байдуже. Ми ніби вже пройшли етап дипломатичної брехні. Можу і я почати, — Лора сіла за стіл.
— Я скучив за цим, — зізнався Марк. — За власним ліжком, свіжими сніданками, знайомим обличчям поряд.
— Але?
— Дідько, ти занадто добре мене знаєш, — хмикнув Марк, перевертаючи бекон. — Я відчуваю, що ми топчемося на місці. Як колись, тільки без постійних сварок… а з іншого боку, навпаки, щось змінилося. І я дуже не хочу втрачати можливість нормально з тобою спілкуватися.
— Схоже, ми стали друзями, — резюмувала Лора.
— Вибач.
— За що? Ми нарешті поводимось як дорослі й отримуємо задоволення від нашого спілкування. І секс став кращим, хочу відзначити.
— Хей, це я хотів сказати!
— Я рада, що ми спробували, — зробила довгу затяжку жінка. — І я буду не проти, якщо ти вирішиш залишитися в будинку. Як співмешканець.
— Це, мабуть, занадто. Але в гості до тебе я залюбки приходитиму.
— Ну, і раз ми вже тут сьогодні зібралися… Скільки в тебе є часу перед роботою? — Лора встала та театрально, ніби ненароком, скинула халат.
Цикл 226
Еліза
Без Дмитра робота над переробкою темпускопа сповільнилась. Так, вони розуміли, куди рухатись, але допрацювання займали забагато часу, ледь вписуючись у цикл.
До того ж питання з другим темпускопом так і не вирішили. Окрім Острова, їх можна було знайти лише в поліції, та відстежити рух не виходило, навіть у Алекс, яка була вхожа в систему. Проте викрасти прилад, щойно з’явиться можливість — не варіант. Він потрібен саме тоді, коли знайдуть спосіб їх перепрограмувати та наблизитися до Машини часу.
Еліза вкотре перевіряла розрахунки і вкотре бачила, що їхня ідея майже неможлива. Майже. Знову доведеться чіплятися за це слово.
Задзвонив телефон. Не відриваючись від таблиць, вона взяла слухавку.
— Так!
— Привіт. Це Марк.
— Марку? Звідки в тебе… — вона не очікувала почути його голос, але швидко усвідомила, де він узяв номер. — Ви хотіли щось запитати? — голос одразу переключився на офіційний тон.
— Це не робочий дзвінок, — попередив він. — І ми ж домовилися перейти на «ти».
— Точно! То чим можу тобі прислужитися? — все ще не дуже вникаючи в розмову, спитала вона.
— Хотів запросити тебе прогулятися, — без ухилень відповів Марк.
Пропозиція виявилася для Елізи неочікуваною. У голові роїлися думки: «Чи здогадався він, що вона зробила? Чи це звичайна прогулянка? А може, він її перевіряє?».
— Гаразд, — після недовгих роздумів погодилася вона. Гірше точно не стане, а про зустріч вона попередить Алекс. Тим більше, Марк — один зі шляхів до поліцейського темпускопа та закритих даних. Варто ним скористатися. — Де й коли зустрінемося?