Марк уже чекав біля фонтана в торговельному центрі. До заходу сонця великі, а головне прохолодні, моли залишалися місцем зустрічей та розваг. Магазини, як це зазвичай траплялось у середині циклу, пропонували різноманіття товарів. Авжеж, не таке, як по понеділках, але й не світилися спорожнілими вітринами, як у вихідні. Продавців не було, і тільки бариста та майстри аквагриму нагадували, що недаремно в назві є слово «торговельний».
Еліза не морочилася з одягом та зовнішнім виглядом, як минулого разу. Зав’язала волосся у високий пучок, залишила бавовняну майку з тонкими джинсами та забила на макіяж.
Під час привітання повисла та ніяковість, коли не знаєш, чи поцілувати в щічку, чи руку потиснути, тому вони просто кивнули одне одному.
— Ти голодна? — спитав Марк. — Якщо не дуже, пропоную почати з кав’ярні.
— Тільки якщо там, окрім кави, є щось холодне.
— Я вмію чавити апельсини і робити фреш, — гордо заявив Марк і повів Елізу до невеличкого закладу з акуратною вивіскою «Цукерня», що ховалася в закутку біля аварійного виходу. — До циклічності часто сюди заглядав, — поділився він спогадами. — Місце не прохідне, мало хто «з вулиці» заходив. Але постійних відвідувачів вистачало. Про каву не знаю, не фанат, а от тістечка — їхній коник.
Вони ввійшли в невеликий зал без вікон. Темні дерев’яні столики зі стільцями тулились один до одного. На стільницях лежали ажурні серветки, цукорниці та флаєри з сезонними пропозиціями.
— То ти ласунчик, — з усмішкою зауважила Еліза. — А так і не скажеш.
— Солодка газованка, тістечка, чай із п’ятьма ложками цукру… Є трошки, — підтвердив Марк, випрямляючи плечі та злегка хизуючись фігурою, яку Еліза оцінила ще під час першої зустрічі. — То що бажає пані? — він зайшов за стійку і злегка вклонився, очікуючи на замовлення.
— Щоб затягти жінку в ліжко, можна так не напружуватися, — хмикнула Еліза, сідаючи за найближчий стіл. Та їй було приємно. Цікаво, скільком жінкам він улаштовував такі спектаклі.
— Тут немає ліжок, — серйозно зауважив він.
— Є. На другому поверсі в магазині меблів.
— Це не приватно, — скривився Марк.
— Ой, ніби ти в оргіях ніколи не брав участі.
— Ні.
— Брешеш! — не повірила Еліза.
— Може, це в порно й цікаво, коли кастинг є та антураж, а не коли купка смердючих мужланів та не занадто розбірливих жінок тицяються геніталіями в не дуже гігієнічних умовах.
— Ти мене зараз шльондрою обізвав? — з кам’яним обличчям запитала Еліза, не дозволяючи Марку зрозуміти, ображається вона чи жартує. Та швидко змилувавшись, додала: — Місця треба знати.
— Все одно, не моя тема, — Марк дістав з-за стійки кілька апельсинів. — Фреш?
— Давай.
Поліцейський пожонглював трьома апельсинами, викликавши дитячий захват у Елізи, та поклав їх на стійку. Брав по одному, розрізав і кидав у соковитискач. За хвилину фреш був готовий і вручений замовниці.
— Так дивно, — Еліза помішувала напій соломинкою та періодично робила ковтки.
— Що саме? — для себе Марк узяв содову, налив у велику склянку й додав льоду.
— Побачення. Ти. Ніби знов опинилася в нормальному світі.
— Ми самі створюємо світ навколо нас.
— Дідько, — усміхнулась Еліза. — Це звучить як цитата зі старої листівки.
— Ну, іноді і в них бувають слушні думки, — Марк підійшов до вітрини-холодильника поряд зі стійкою, де красувалися торти та тістечка, поодинокі або цілими групами. — На десерт пропоную «Пані Валевську». На жаль, вона трошки обвітрилася і підсохла, але смак усе одно божественний.
— І як зазвичай жінки реагують на твій перформанс?
— Вважаєш, що я таке постійно влаштовую? — Марк поставив тістечко перед Елізою, а собі взяв шматок Шварцвальдського торта.
— Тільки давай без байок про «ти особлива», — Еліза скуштувала свій десерт. — А це справді смачно.
— Я ж казав, — Марк теж узявся до торта. — А щодо інших жінок та «особлива»… Скажімо так, не настільки багато, як ти думаєш, і ні, поки що особливою я тебе не вважаю. Але мені цікаво дізнатися про тебе більше.
— Як поліцейському чи як чоловіку?
— Підловила, — засміявся Марк. — Насправді важко розрізнити. Та і з тобою не все так просто: ніби просиш про допомогу, але при цьому зовсім не схожа на даму в біді. Багато не договорюєш, тож у мене закрадаються думки, що ти хочеш мене використати. Планую поспостерігати за тобою та дізнатися.
— Все ж таки професійна сторона перемогла, — чомусь Елізі не сподобалося це усвідомлення.
— Ти до бару теж не через мої прекрасні очі прийшла, — кольнув у відповідь Марк. — Пропоную поки що цю тему опустити та насолоджуватися дружнім спілкуванням. А там далі — як піде.