Розмову з поліцією він вирішив вести саме в кабінеті, без сторонніх очей та вух. Дмитро Саєнко зумів навіть у такому стані ускладнити життя.
На екрані висвітився вхідний дзвінок. Йорґен вичекав пару секунд і прийняв запит на розмову.
— Пане Йорґене Ґелук, — на екрані з’явилось обличчя поліцейського. Десь його віку, але більш пом’ятий життям. — Мене звуть Еркюль Пеппер, голова відділку…
— Так, доброго дня, мені вже повідомили. І про те, що справа стосується ніби проведення процедури над громадянином Саєнком Дмитром, — Йорґен вдав, що перевіряє ім’я в записах. — Чим можу допомогти у вашій нелегкій справі?
— Сподіваюся, багато чим, — поліцейський, схоже, теж занурився в записи. — Можете трошки розповісти про процедуру. Не те, чим годують нас на телебаченні, трошки глибше.
— Боюся, якщо я вдаватимуся в деталі, можу переборщити з термінологією. Дифузне аксональне ураження про щось вам говорить?
— Про пошкодження. Розповідайте, як можете. За потреби я уточню.
— Саме так. Спробую пояснити простими словами. Шляхом процедури, електричними імпульсами пошкоджуються аксони, довгі сполучні волокна мозку, і це призводить до порушення провідних шляхів головного мозку. Сам по собі такий стан повернеться в норму разом із людиною на початку наступного циклу, але якщо підтримувати його достатньо довго, відбуваються зміни у психіці та, авжеж, пам’яті.
— Електронна лоботомія, — підсумував Пеппер.
— Грубо кажучи, так.
— Чи є у процедури інші функції, окрім каральної? — поліцейський поставив наступне запитання.
— Як і всі страшні речі, процедуру замислювали з благородною метою.
— Уточніть, будь ласка.
— Ліки, — втомлено промовив Йорґен. — Мозок — складний орган, і збої в його роботі дуже відображаються на всьому організмі.
— Вдалось? — уточнив поліцейський.
— Якщо ви про них не чули, то вірогідно ні, — відповідь вийшла завуальованою.
Схоже, поліцейський зрозумів, що більше інформації з цього приводу не отримає, тож перейшов на інший напрямок.
— Підкажіть, чи є можливість у когось, окрім спеціалістів із Острова, провести процедуру.
— Теоретично, — почав здалеку науковець, — якщо таку річ вигадали ми, її може вигадати хто завгодно. Для створення обладнання не потрібні якісь надзвичайні деталі. Інакше ми не могли б виготовляти його так оперативно кожного циклу.
— Тобто я можу скласти таку штуковину ледь не в себе в гаражі? — уточнив Пеппер.
— Я не володію достатньою інформацією, щоб оцінити ваш рівень спеціалізації в нейромодуляції та наявні ресурси, однак усе можливо, — не зміг утриматися від іронічного зауваження Йорґен.
— Зрозумів, можливо тільки теоретично, — відчитав це таким чином поліцейський. — А чи не було випадків крадіжки цього обладнання?
— Наскільки мені відомо, а мене б мали про такі випадки повідомити, то ні.
— Добре. А чи є все ж таки в когось, не теоретично, можливість створити обладнання?
— У кого, наприклад? — Йорґен промацував ґрунт.
— Наприклад, у Церкви.
Науковець замислився. І не тільки для створення відповідного образу. Він справді не знав, наскільки просунулася Церква у своїх розробках, бо кротів Острова постійно виявляли і шпіонаж не дав жодних результатів. Аж тут це запитання. Чи таке можливо?
— Не можу сказати з упевненістю, — роздумував він уголос. — Так, Церква має достатньо ресурсів, але будь у них у наявності така річ, уже багато людей спробувало б таким чином «вивільнити душу». Проте, якщо замислитися, керівництво легко може тримати це в секреті від парафіян.
— Угу, — мугикнув Пеппер. — А Корсаки?
— З ними ще складніше, — зізнався Йорґен. — Це хаотична організація. Хто стоїть на чолі, нам невідомо, так само, як і про їхні можливості.
— Тобто з Островом вони точно не співпрацюють? — уточнив Пеппер і після кивка Йорґена продовжив. — Чи можуть Корсаки співпрацювати з Церквою?
— Знову ж таки, теоретично можливо все, — Йорґен вирішив не розповідати про те, що знає. Тим більше, пройшло багато часу. Корсаки могли давно перерости Церкву.