— Пеппер про це згадував, — згадав Марк.
— Він переймався, що ці дані не зберігаються в оцій… мнемосфері. Казав, «ваші балачки до справи не підшиєш, тільки якщо темпускопом підслухати». Бідося моя, бідося, — Міла знову готова була залитися сльозами, але ковток алкоголю допоміг їй стриматися.
— Може, щось ще розповідала?
— Ні, — заперечила вона. — Він просив не дуже глибоко влазити, так, поцікавитися в колег, — нова порція сліз із голосінням знову вирвалася з Міли. — Чому ж він сам до своїх порад не дослуховувався? Телепень старий!
Марк обійняв її. Вона вчепилася в нього, зарившись обличчям у футболку, доки поволі не заспокоїлася. Мовчки, тримаючи одне одного, вони посиділи ще трохи, поки на вулицю не стали виходити люди у справах. Понеділок розпочинався як зазвичай, не помітивши втрати.
— Їдь додому, — Марк лагідно випрямив Мілу, все ж тримаючи за плечі. — Тут уже робити нічого.
Підтримуючи під руку, Марк обережно посадив її в машину і сподівався, що алкоголь та емоції не завадять їй безпечно добратися додому.
Йорґен
Кава на столі Йорґена вже давно охолола. Науковець сидів обличчям до вікна та вдивлявся в океан, смужку якого можна було побачити з кабінету. Він задумливо крутив ручку в руках, залишивши неприкриту спину навпроти вхідних дверей, чого ніколи собі не дозволяв.
Над начальником поліції провели процедуру… Бертольд навіть не прийшов особисто, щоб переповісти все в деталях та перепросити за невиконання наказу. Звіт лежав на столі без жодних подробиць. Добре хоч розуму вистачило вигадати легенду, як таке могло статися. Поганеньку, та все ж робочу.
Найгіршим було інше: службі безпеки Острова Йорґен довіряти вже не міг.
Він гучно видихнув та набрав Стівена по відеозв’язку.
— О, Йорґене, — Стівен ніби тільки й чекав на дзвінок. — А ми якраз збиралися тебе приєднати.
— Ми?
— Долучаю тебе до конференції, — перелік контактів на екрані Йорґена швидко заповнився іменами. Науковець збагнув, що відбувається: рада інвесторів.
— З якого приводу збір? — уточнив Йорґен, сідаючи за стіл. Інвестори, хоч і онлайн, все ж таки влізли у святилище — його кабінет.
— Вимушеної прикрості, яку треба зам’яти на корені, — пояснив Стівен. — Усунення поліцейського.
— Так, я бачив звіт. Не просто поліцейського. Начальника відділка.
— Нам повідомили, що ви знали про його розслідування, — на екрані висвітилось обличчя колишньої посадовиці Європарламенту. — Чому одразу не було вжито заходів?
— Дивно, що вам не повідомили, що заходів було вжито. Точніше, я намагався, поки хтось не втрутився й не зіпсував усе.
— Пане Ґелук, — суворо зауважив старий чоловік з британським акцентом. — Ви забуваєтесь. По-перше, ви маєте звітувати щодо всіх позаштатних ситуацій. А по-друге, заходів вжили ми, бо ви вирішили пустити все на самоплив.
— З усією повагою, — холодно продовжив Йорґен, — позаштатною ситуація стала якраз після втручання. Начальник поліції мав здогадки, не підтверджені доказами. Задля спокою суспільства він міг закрити на певне наше втручання очі та продовжувати виконувати свою роботу. Проте ви вирішили підняти паніку, ліквідувавши шановну посадову особу, та ще й скоротити й без того обмежений людський ресурс. Тож ні, панове, це не я забуваюсь.
— Ви вже зробили помилку, провівши процедуру над цивільною людиною, яка і спричинила розслідування, — додала ще одне звинувачення жінка.
— Тоді вважайте помилкою і використання людей у дослідах. І масові процедури людей із цілих будинків. Побічні ефекти теж можна зарахувати до помилок, — Йорґен стиснув руки в кулаки. Добре, що зараз вони бачили тільки його обличчя.
— Взаємні звинувачення нас ні до чого не приведуть, — примирливо сказав Стівен. — Хоч як дивно це звучить у наших умовах, але нічого вже не виправити. Комісія має інструкції та пояснення інциденту. Цього має бути достатньо, щоб утихомирити поліцейських.
— Тільки якщо хтось не вирішить помститися, — зауважив Йорґен.
— Це малоймовірно.
— Месники можуть злякатися, що процедуру проведуть і над ними, — впевнено прокоментував араб у дорогому національному вбранні. — А якщо це їх не зупинить — то «процедуру проведуть і над ними», — процитував він самого себе.
— Ми будемо спостерігати за ситуацією, — знову подала голос жінка. — Пане Ґелук, сподіваюся, надалі ви не будете замовчувати такі інциденти. Не забувайте, хто насправді стоїть біля керма.