— Що не пропозиція, то все краще і краще, — кавоварка сповістила про готовність напою, і Еліза подала чашку Алекс. — Тверезим він має адекватніше поводитися. Сподіваюся, бажання помститися змусить Марка нам допомогти.
— Завжди є план Б, який до цього був планом А, — не відриваючись від їжі, нагадала Алекс, — використати твою чарівність і звабливість.
— Ага. Тільки, як ти сама казала, пісєчкой уже нікого не зачепиш. Тим більше зараз.
— Так ти й не пісєчкой зачіпала, — з награною грайливістю сказала Алекс, але побачивши похмурий погляд подруги, швидко перейшла на серйозний тон. — До процедури над тим поліцейським ти вже вважала, що він приєднається. Не накручуй себе.
— Легко сказати, — Еліза допила свою каву й закинула чашку в посудомийку.
Коли Марк почав вовтузитись, Еліза поспішила до нього.
— Як ти? — обережно спитала вона.
Марк спробував устати, та помітив, що зв’язаний.
— Негайно розв’яжи мене!
— Пропоную заспокоїтись, усе обговорити, і після цього я з радістю виконаю твоє прохання.
— Ти не в тому становищі, щоб вимагати.
— Серйозно? — підняла брову Еліза.
Але вона недооцінила поліцейського. Чи вони погано його скрутили, чи він ще вві сні зумів розв’язатись, та за мить Марк уже нависав над нею.
— А ось тепер нарешті поговоримо. І більше твоя подружка не заскочить мене зненацька.
Марк, фігурально та фізично, притиснув Елізу до стінки, залишаючи свою спину прикритою. Якщо Алекс і зайде, то одразу потрапить йому на очі.
— Отже, — холодним голосом почав він. — У мене є запитання.
Ніколи Еліза не бачила його таким. Здавалося, він поглядом прибиває її до стіни, а за потреби легко може зламати пару кісток чи скрутити шию. Одразу згадала, що він не просто поліцейський, а військовий. Дуже досвідчений військовий. Вчорашній випадок — щасливий збіг обставин, як і те, що він одразу їх не здав.
— Як ти пов’язана з процедурою?
— Ніяк, — відповіла Еліза, але недовірливий вираз на обличчі Марка викликав страх, тож вона швидко додала. — Справді ніяк, окрім того, що її провели над Дмитром. Ми самі перелякались.
— Чому її провели над Дмитром, а потім над Пеппером?
— Дмитро щось дізнався про Машину часу, — зіщулившись під тиском Марка, вона продовжила. — Присягаюся! Я не знаю, що він знайшов і як про це дізнався Острів. Може, він із кимось зв’язався. А Пеппер… Гадаю, Острів не хотів розголосу справи й таким способом вирішив проблему.
— То ти не за Острів? — уточнив Марк.
— Господи… Ні, авжеж ні! Ми виступаємо проти них. Я… Ми з Алекс організували Корсаків. Ми ж не для веселощів це зробили.
— І ти виступаєш проти свого… батька?
— Так, Йорґен Ґелук мій батько. Знаєш, проблеми батьків і дітей ще ніхто не скасовував. Але це не головне. Я просто хочу зупинити Машину.
— Тероризуючи і вбиваючи?
— Ми не… — осіклась Еліза, — вже ні. Ми змінили методи.
— Щось ти собі не допомагаєш. Терористка, ще й лідерка організації, намагається знищити Машину часу, яка рятує людство від кінця світу, бореться з Островом, який цю Машину створив і підтримує, та ще й намагається використовувати поліцію у власних інтересах.
— Я знаю, як це звучить, — Еліза не знала, куди себе подіти. Вона втратила контроль над ситуацією та повністю перебувала у владі Марка. Залишалося тільки пояснювати та вмовляти. — Та ми маємо докази, що кінця світу не буде. Острів не знає, як зупинити Машину. І взагалі вся ця історія штучно створена для власних потреб впливових людей, які профінансували проєкт зі створення петлі.
— Навкруги зрада й змови, а ви одні білі та пухнасті.
— Може, дозволиш усе пояснити у спокійніших умовах? — запропонувала Еліза. Вона занадто витягнулася вздовж стіни, майже стала навшпиньки й тепер боялась поворухнутись.
— Де мої речі? Включно зі зброєю.
— Я віднесла на другий поверх. Подалі.
— Хай твоя подруга принесе, а після цього порозмовляємо. Спробуй мене запевнити, що ви не шайка злочинців, по яких плаче процедура.
Після того як Еліза покликала Алекс і вони зробили все, що наказав Марк, трійця вмостилася на диванах у вітальні. Кімната була заставлена комп’ютерами та запчастинами для темпускопа. Кондиціонер працював на максимумі своїх можливостей, намагаючись упоратися не тільки зі спекотною погодою, а й із тепловиділенням від техніки. Інші члени команди ще не прийшли, і Еліза сподівалася завербувати Марка до того часу.
Марк сів навпроти жінок, спиною до стіни, щоб контролювати всі їхні рухи. Руку із затиснутим у ній пістолетом він поклав на диван, як нагадування про те, хто зараз контролює ситуацію.