Еліза не мала страху смерті, Марк мав це розуміти. Але її смерть розірве їхній зв’язок, будь-які можливості для подальшого діалогу та співпраці. Його довіру вже втрачено. Хоча, можливо, ще є шанс, бо він досі їх не вбив і не заарештував.
— Я розумію, який це має вигляд, і знаю, як нас згодовують суспільству, — Еліза сиділа на дивані з неприродно рівною спиною. — Тільки прошу вислухати нашу версію, а далі — твоя справа. Тебе ніхто не тримає.
На цих словах Марк хмикнув. Авжеж не тримає. Це вони в нього в заручниках і будь-якої миті можуть опинитися на суді Комісії або взагалі припинити існування — і як організація, і як… як люди.
— Почну з того, що ми не фанатики й не терористи, — говорила Еліза. — Ну, так, — все-таки визнала вона, — ми трохи переборщували з методами досягнення цілей, але це було необхідно. Тим більше, це ж петля, наступного циклу — жодної шкоди.
— Щось поки що не звучить переконливо, — Марк не змінив свого кам’яного виразу обличчя.
— Сказав той, хто зачистки проводив, — цикнула Алекс. Схоже, вона жалкувала, що таки не вбила Марка одразу.
Еліза вдала, що не почула і не побачила, як Марк стиснув зуби. Узяла Алекс за руку, щоб трохи заспокоїти й не дозволити скоїти дурниць.
— Як ти правильно підмітив — «поки що». Я не пишаюся тим, що ми робили, але це допомогло нам усвідомити напрямок руху. Ми намагалися саботувати відновлення Машини часу і тим самим зупинити в якийсь момент її роботу, та цей шлях виявився хибним. Проте… Давай краще підемо з іншого боку. Кінець світу — фікція.
— Серйозно? — недовірливо поморщився Марк. — Може, розповіси щось нове?
— Так, багато організацій, та й Церква, несуть цю думку в маси, але тепер є докази, які підтверджують часовий парадокс. Те, що ми не можемо почути майбутнє, є причиною створення Машини часу, яка зациклила світ у часову петлю, через що майбутнє не настає й, відповідно, ми не можемо його почути. Саме Машина не дозволяє майбутньому настати. Тому ми й не змогли свого часу виявити майбутнє випромінювання після 7 липня.
— Пеппер розповідав, що твоя команда розробила темпускоп і висунула гіпотезу кінця світу, — Марк спохмурнів.
— Ми працювали з наявними даними, — доводила Еліза. — На своє виправдання скажу, що ми неодноразово все перевіряли і результат був один і той самий. Тиша в ефірі могла означати тільки одне — більше нічого немає. І єдиним можливим поясненням був вакуум. А це реальний пиздець, повір мені. Інші сценарії кінця світу поряд із ним здаються оптимістичнішими. Хоча в масштабах галактики ця загроза й підкрадається повільно (ну, якщо можна так сказати про швидкість світла), але найстрашніше, що її неможливо побачити. Ти навіть не можеш усвідомити, що вмираєш, і раптом тебе і твоєї планети вже не існує. Просто в якийсь момент ви зникаєте. Але… — Еліза масажувала собі скроні пальцями.
— Думаю, можна не вдаватися в такі деталі, — м’яко зупинила її Алекс. Еліза кивнула.
— Так, вибачте. Тим більше, такий розвиток уже можна відкинути. Вже в циклічності ми дослідили вектор поширення тиші й підтвердили здогадки, що все почалося на Землі, а якщо конкретніше — на Острові.
— Ви ж поділилися цією інформацією з ними? — скептично уточнив Марк.
— Ні, але на Острові знають. Та залишається питання: чому ж Машину відразу не зупинили? І тут дві причини. По-перше, люди, які вкладалися в її розробку та лобіювали ввімкнення, не хочуть помирати, старіти, хворіти, переживати за свою безпеку і життя. І більшість із них уже були однією ногою в могилі. Тому вічне життя, навіть у вигляді циклічності, їм цілком підходить. А для тих, хто сподівається, що це тимчасове рішення, проводять дослідження та шукають ліки від хвороб і еліксири безсмертя.
— І як із цим успіхи? — перебив Марк. — Мені справді цікаво.
— Не знаю подробиць, але успіхи є. Сумніваюся, що винайдуть таблетки для вічного життя, але щось помічне цілком могли вигадати.
— А що по-друге?
— А по-друге, вони не знають, як зупинити Машину, — на обличчі Елізи з’явилась іронічна посмішка. — І про це широкому загалу точно ніхто не хоче розповідати.
— Це тобі батько розповів?
— Я не спілкуюся з батьком. Але ти у правильному напрямку думаєш. Дехто з Острова.
— Це хріново, — прокоментував Марк.
— Не те слово, — підтвердила Алекс.
— Ми разом із Церквою та іншими небайдужими якраз і займалися пошуком цього рішення. І наразі в нас є план.
— Що цього разу? — уточнив Марк.
— Є спосіб зупинити Машину часу. Але для цього нам потрібна допомога когось із поліції, — чесно зізналась Еліза.