— Шкодував? — замислився чоловік. — Тільки про те, що замість майбутнього в нього є лише пародія.
І поки сім’я йшла далі у своїх справах і поступово зникала з очей, Марк зрозумів, як би Пеппер відповів на його запитання.
Коли Марк повернувся до будинку, Еліза сиділа з підключеним до темпускопа ноутбуком і проводила чергові заміри.
— Якщо я відмовлюся, доведеться вас усіх заарештувати, доповісти про вашу організацію, написати купу звітів, — випалив Марк. — Ненавиджу паперову роботу.
Дівчина відірвалася від роботи та пильно подивилася на гостя.
— Цікава мотивація, — прокоментувала Еліза. — Можна вважати це згодою?
— Я не збираюся погоджуватися, не знаючи всіх деталей, — залишив собі шляхи відступу Марк. — Сподіваюсь, у вас є план, а не тільки пусте базікання.
— Ображаєш, — засміялась Еліза. — З планами в нас проблем немає.
Пізно ввечері, коли всі розходилися, навіть Алекс (як зрозумів Марк, вона мешкала тут разом з Елізою), Марк теж став збиратися на вихід.
— Може, залишишся? — запропонувала Еліза.
Насолоджуючись нічною прохолодою, вони стояли на невеличкому балконі на другому поверсі, який виходив із кімнати Елізи. Вона дістала самокрутки й запропонувала Марку. Марихуана — одразу здогадався він. Зазвичай Марк не вживав наркотики, бо йому не подобався відхідняк. Тож виробив для себе дві стратегії: або не відходити від кайфу до наступного циклу, що виявлялося не дуже зручно, або взагалі не вживати, що було зрілим, але нудним рішенням.
Вони сперлись на поручні та спостерігали за небом, зірки на якому вже дуже давно не змінювали свого положення.
— Дивно, що знайти майбутнє вдалося завдяки спогляданню космосу, — Марк удивлявся в чорне небо. На службі їх учили орієнтуватися по зірках, тож він вишукував знайомі сузір’я. У центрі міста, де він зазвичай ночував, небо не бувало таким чистим та темним, як тут.
— Як поетично ти висловився, — зауважила Еліза. — Мені, дивлячись на небо, тільки наукові терміни приходять у голову: білі карлики, субгіганти, реліктове випромінювання…
— Раз ми вже розкрили всі карти… — Марк поглянув на Елізу. — Я правильно розумію, всі?
Завагавшись лише на мить, Еліза кивнула.
— Припиняй поводитися так, ніби я тобі цікавий, — попросив Марк. — А то ця пропозиція залишитися, розмови під зірками…
— І що ти хочеш почути? Що я тобою користувалася, але так було тільки спочатку? — Еліза затягнулася сигаретою, створюючи додаткову паузу в розмові. Схоже, вона сподівалася, що її заповнить Марк, але він зберігав мовчання. — Бляха… Мені було просто добре! Задоволений?
— Мені важко в це повірити, — Марк не хотів знову виявитись ошуканим.
— Ну знаєш, це як лезо Оккама. Найпростіше пояснення найімовірніше є правильним. Хоча, — вона хмикнула, — у нашому випадку найочевидніше, що я тебе використовувала. Просто… — Еліза намагалася дібрати слова. — Мабуть, мені подобалося, що ти дивишся на мене, без усієї мішури. Такий собі варіант ескапізму.
— Господи! Чому не можна було раніше все обговорити? — обурився Марк. — До того ж ти знала, що я теж не проти повернути майбутнє. Могла допомогти розслідуванню. І, можливо, Пеппер би залишився при своєму розумі.
— І як ти собі це уявляєш? — підвищила голос Еліза. — «До речі, я терористка, хочу знищити Машину часу. Допоможеш нам, Марку?».
— От ніби зовсім не було варіантів! За бажанням… — почав Марк, але затнувся й махнув рукою. — Що вже гадати. Трапилось як трапилось. Урешті-решт, усе якось прояснилось.
— Якось — гарний опис ситуації, — Еліза сильніше стиснула поручні, а потім різко зробила ще одну затяжку. Могло здатися, що їй стало боляче, проте Марк не бачив для цього підстав. — Але ти правий, треба було зробити це раніше.
— Цікаве у вас вербування.
— Дуже смішно, — взагалі не всміхнувшись, промовила Еліза.
— То як будемо взаємодіяти далі? Звертатися до тебе «пані головнокомандувачка» чи будемо друзями з привілеями? — в’їдливо кинув Марк.
— Ти ж розумієш, мені стосунки не потрібні, — за тоном голосу було зрозуміло, що сваритися Еліза не хоче. — Тим більше зараз, коли невідомо, що буде з нами через цю авантюру. Та й раніше. Ніколи не прагнула до них. Не уявляла себе в ролі дружини, матері, — правда давалася їй важко. — Можливо, не хотіла уявляти.
— В мене були стосунки, — вирішив підтримати її одкровення Марк. — Ще до циклічності. Ну, і в петлі деякий час. Я гадав, справа йде до весілля і справжньої сім’ї, — Марк фиркнув, ніби йому було самому від себе гидко. — У голові це не так хріново звучить… Ніби я якась казкова принцесочка і тільки й думаю, що про подружнє життя та дітей.