— А як на мене, дуже мило, — Еліза притулилася до його плеча. Вперше за цей день вони торкнулись одне одного. — Ти досі її кохаєш? — її голос ледь затремтів, приховуючи роздратування.
— Не знаю, чи кохав я її коли-небудь, — Марка така реакція розвеселила, хоч він і не любив проявів ревнощів. Він теж трохи схилився в бік Елізи. — Вона гарна людина. Ну, якщо не рахувати часу до стабільності. Але то таке. Про це не розповідають.
— А жаль. Як на мене, це найцікавіше. То чим усе завершилося? Вона тебе кинула?
— У якийсь момент ми віддалились і стали жити кожний своїм життям. А нещодавно Лора спробувала знову зійтись.
— Отже, Лора…
— Це ревнощі? — Марк усміхнувся та нагадав: — Ти ж щойно говорила, що не хочеш стосунків.
— Я казала, що вони мені не потрібні, — вона викинула недопалок та обернулась обличчям до Марка. — Але спочатку закінчи свою історію, а потім повернемося до нашої.
— Та особливо й нема про що розповідати. Ми спробували провести разом якийсь час, але зрозуміли, що вже не маємо ніяких почуттів, — відповів Марк. — Минуле виявляється не таким приємним, як ми його пам’ятаємо. Коротше, ми лишилися друзями.
— Так по-дорослому та нудно, що аж гидко.
— Гадаю, дорослі саме так і вчиняють. Пристрасті з гойдалками від любові до ненависті тільки в кіно та книжках захоплюють.
— Ти забув додати: і в цьому довбаному статичному світі.
— То таких стосунків ти хочеш?
— Міг би вже зрозуміти, що ні, — вимушена була зізнатись Еліза. — Пригод у мене вистачало, а от стабільності у стабільності… Господи, як же це тупо звучить! Коротше, твій підхід мені сподобався.
— І ти хочеш продовжити, — майже без питальної інтонації промовив Марк.
— Схоже на те.
— І тебе не бентежать мої очікування серйозних стосунків із усіма зумовленими цим наслідками?
— Ти не допомагаєш, — зітхнула Еліза і ткнулась у груди Марка. — Я боюся, що це нездійсненно.
— Так і є. Поки ми не повернемо майбутнє, — Марк обійняв її за талію та схилився обличчям так, що вони торкались одне одного кінчиками носів.
— Прекрасний привід, щоб до нас приєднатися, — з перебільшеними емоціями відреагувала Еліза.
— Не гірший за інші. Але знаєш, — Марк стишив голос, — циклічність навчила мене однієї класної речі.
— Що можна не прибирати й не прати? — засміялася дівчина.
— Навіть двох. Треба насолоджуватися моментом, — він поцілував Елізу.
— А ви дуже мудрий, пане Брабеку, — зацінила Еліза та потягнула його в кімнату.
Еліза
Стівен прийшов, як завжди, несподівано. Повідомлення з невідомого номера «Через 5 хвилин буду» десь о 6-й годині ранку змусило Елізу піднятися раніше, ніж вона збиралася. Вибравшись з-під руки Марка, вона натягнула найближчі футболку й шорти, що потрапили під руку, та спустилася на перший поверх. Стівен уже був у вітальні.
— Кави? — запропонувала вона сонним голосом.
— Краще енергетик, якщо є.
Вони пішли на кухню, Еліза дістала банку з напоєм і дала гостю, а собі заварила каву.
— А можна склянку? — Стівен відкрив банку й гидливо дивився на неї, показуючи своїм виглядом, що пити таким чином не збирається.
— На двісті тридцятому циклі ти переживаєш за бактерії? — звела брови Еліза, але склянку дала.
— Ти ж не жереш гімно, хоча нічого від цього з тобою не станеться, — парирував Стівен. Він налив напій та швидко осушив склянку. — Потрібно діяти. Вже.
— Але ж, — почала Еліза, та Стівен швидко її перервав.
— Машина дестабілізується. Це вже стає помітно, — пояснив він причину. — Зараз найкращий час, щоб вивести її з ладу.
— Доброго ранку, — у кухню зайшов Марк у штанях і з голим торсом.
— Ти не одна? — Стівен мав незадоволений вигляд. Він контактував тільки з Елізою і намагався не потрапляти її поплічникам на очі.
— Мене звуть Марк, — простягнув поліцейський руку для привітання. Стівен проігнорував цей жест і перевів погляд на Елізу.
— Йому можна довіряти, — відповіла вона. Але Стівен все ще зберігав тишу. — Він із поліції. Зможе нам допомогти. Йому треба все знати.
Еліза витягнула з холодильника ще енергетик і простягнула Марку. Той відкрив банку і став пити прямо з неї. Стівен скривився.
— Окей, — здався Стівен. — Як я сказав, Машина нестабільна. Вже починаються аномалії поряд із нею. Техніків кидало туди-сюди в часі на кілька хвилин. Не критично, та працювати заважає.
— Інвестори знають? — запитала Еліза.
Стівен заперечно похитав головою.