В очах її блищить зневага.
— І чого ж ви хочете, містере Рештон? Грошей?
— Я намагаюся вам допомогти, — наполягаю я. — Мені відомо, що ви маєте намір вирушити до дзеркального ставка об одинадцятій вечора, притиснути до живота чорний револьвер і впасти у воду. Я знаю, що насправді на гачок чорного револьвера ви не натиснете. Пролунає постріл зі стартового пістолета, а сам пістолет ви плануєте потім впустити в став. Слоїчок із кров’ю ви підвісите на шию на довгу шнурівку й розіб’єте його, ударивши револьвером. Таким чином ви забезпечите наявність кривавих плям. А шприц, який я знайшов у торбинці, найімовірніше, містить якусь суміш снодійного й засобу для розслаблення м’язів — це допоможе вам удати мертву. Доктор Діккі, якому, гадаю, незлецьки заплатили за цю послугу, офіційно засвідчить смерть. Таким чином ви зможете уникнути неприємного розслідування й уже за кілька тижнів після своєї трагічної загибелі повернетеся до Франції й ласуватимете там білим вином.
Служниці тягнуть до дверей цебра брудної води, жваво теревенять про щось, але, помітивши нас, хутко замовкають. Вони проходять повз, зробивши квапливі реверанси. Евелін тягне мене ще глибше в куток. Уперше бачу на її обличчі страх.
— Визнаю: я не хочу виходити заміж за Рейвенкорта, і я знаю, що батьки все одно змусять мене це зробити, якщо я не зникну. Але нащо комусь мене вбивати? — питає вона. Цигарка й досі тремтить у її руці.
Я пильно дивлюся на неї, намагаюся зрозуміти, чи каже вона правду, але з тим самим успіхом можна було б роздивлятися під мікроскопом віхоть туману. Ця жінка тижнями всім брехала. Я не зможу відрізнити правду від брехні, навіть якщо Евелін буде відвертою.
— У мене є тільки підозри, але мені потрібні докази, — кажу я. — Тому я змушений просити вас утілити в життя ваш план.
— Утілити його в життя? — вигукує вона. — Чи ви збожеволіли? — І миттю стишує голос, коли на нас озираються. — Чому я мушу втілювати його в життя після того, що ви мені розповіли?
— Тому що ви будете в небезпеці, поки ми не викриємо зловмисників. А для цього вони мають повірити, що їхній задум виявився успішним.
— Я поїду за сотні миль звідси й буду в безпеці.
— Упевнені, що вдасться це зробити? — питаю я. — А що, як серед змовників ваш візник? Чи хтось із ваших челядників? Чутки ширяться цим будинком миттєво, і щойно вбивці дізнаються, що ви збираєтеся поїхати, вони негайно почнуть діяти й уб’ють вас. Повірте мені, спроба втечі лише відтермінує неминуче. А я можу зупинити зловмисників, але тільки за умови, що ви мені допоможете. Наведіть на себе пістолет і впродовж півгодини вдавайте мертву. Хтозна, може, у такий спосіб вам удасться обдурити всіх і втекти від Рейвенкорта, як ви й планували?
Евелін притискає долоню до чола, заплющує очі, зосередившись. Коли вона знову говорить, голос її стишений, якийсь спустошений.
— Я застрягла між молотом і ковадлом, еге ж? — питає вона. — Гаразд, я зроблю, як кажете, але спершу мені треба дещо дізнатися. Чому ви допомагаєте мені, містере Рештон?
— Бо я поліціянт.
— Так, але ви не святий. А встругнути в таку справу з власної волі зголоситься хіба що святий.
— Тоді вважайте це послугою Себастіанові Беллу, — кажу я.
Від подиву її обличчя пом’якшується.
— Беллу? На Бога, а добрий доктор тут до чого?
— Ще не знаю, але минулого вечора на нього напали, і я сумніваюся, що це простий збіг.
— Можливо. Але чому вас це хвилює?
— Він прагне стати кращим, — кажу я. — У цьому будинку таке рідкість. І його прагнення мене тішить.
— І мене так само, — каже вона, помовчавши трохи й роздивляючись людину, що стоїть перед нею. — Чудово. Розповідайте, що ви задумали, але спершу мені потрібне ваше слово, що я буду в безпеці. Я довіряю вам власне життя, а зробити таке згодна тільки за наявності певних гарантій.
— А чому ви вважаєте, ніби моє слово чогось варте?
— Бо у своєму житті я бачила чимало брехунів, — відповідає вона просто. — Ви не такий. То що, дасте мені слово?
— Так.
— А тепер принесіть чогось випити, — киває вона. — Мені знадобиться трохи мужності, щоб через усе це пройти.
— Навіть не трохи, — кажу я. — Мені треба, щоб ви заприязнилися з Джонатаном Дербі. У нього є сріблястий пістолет, який стане нам у пригоді.