Погляд мій зупиняється на каміні й на благенькому полум’ї. Дивно, адже в кімнаті страшенно холодно. Опускаюся навколішки, устромлюю руку в димар, мацаю й натрапляю на примурок. Пальці стискають якусь книжку.
Витягаю її й бачу, що це маленький нотатник у чорній палітурці, укритій подряпинами: далося взнаки буремне життя. Стенвін зумисне не розпалював вогонь до пуття, щоб не спалити свій скарб.
Гортаю заяложені сторінки й бачу, що це така собі конторська книга — перелік дат, найдавніші з яких сягають аж на дев’ятнадцять років у минуле, а також записи якимись незрозумілими закарлючками.
Либонь, це шифр.
Лист Евелін я знаходжу між двома останніми сторінками.
Люба моя Евелін!
Містер Стенвін повідомив мене про ваше становище, і я цілком розумію вашу стурбованість. Поведінка вашої матері, авжеж, викликає тривогу, і ви маєте рацію, що тримаєтеся напоготові, пильнуючи чергову її витівку. Я ладна вам допомогти, але боюся, що самої обіцянки містера Стенвіна буде замало. Мені хотілося б дістати якийсь доказ того, що ви й справді зважилися взяти в цьому участь. У світській хроніці я часто бачила, що ви носите каблучку з печаткою — на ній вигравійований маленький замок. Надішліть мені цю каблучку — так я зрозумію, що ваші наміри й справді серйозні.
З найкращими побажаннями
Фелісіті Меддокс
Схоже, Евелін зовсім не змирилася з власною долею, як мені було здалося. Вона покликала на допомогу якусь жінку на ймення Фелісіті Меддокс. А опис цієї каблучки неабияк походить на той малюнок біля колодязя. Може, він править за підпис, а це означає, що записку «Тримайтесь якнайдалі від Міллісент Дербі» написала Фелісіті.
Охоронець хропить. Не в змозі більше нічого вичавити з листа, я кладу його назад до нотатника та пхаю записник у кишеню.
— Дякую тобі, Боже, за метких розумом, — бурмочу я, рушаючи до дверей.
— Еге ж, — лунає в мене за спиною.
Голова вибухає раптовим болем, і я падаю долі.
27
Викашлюю кров, червоні цятки вкривають подушку. Я знову в подобі дворецького. Скидаю голову — тіло пронизує біль. У кріслі Анни сидить Моровий Лікар, закинувши ногу на ногу, на колінах у нього лежить циліндр. Моровий Лікар барабанить по ньому пальцями. Помітивши, що я отямився, він припиняє це робити.
— З поверненням, містере Бішоп, — каже він. Машкара притлумлює голос.
Спантеличено витріщаюся на нього. Придушую кашель і намагаюся скласти докупи плетиво подій цього дня. Коли я вперше отямився в подобі дворецького, був ранок. Я тоді відчинив двері Беллові, і на мене накинувся Ґолд, коли я поткнувся був нагору, прагнучи з’ясувати, що відбувається. Удруге я опинився в подобі дворецького щонайбільше за чверть години після того, як мене побили. Мене тоді саме везли до сторожівні каретою, а супроводжувала Анна. Потім я прийшов до тями десь опівдні, ми познайомилися. А зараз, якщо судити зі світла за вікном, трохи за полудень. Тепер зрозуміло. Анна сказала мені, що в кожній подобі я маю прожити цілий день, але мені ніколи не спадало на думку, що весь цей день я проживатиму частинами. Схоже на якийсь збочений жарт.
Задля того щоб розв’язати цей злочин, мені пообіцяли вісім утілень. І я їх дістав. От лише Белл — страхополох, дворецького віддухопелили мало не до смерті, Дональд Девіс утік, Рейвенкорт насилу рухається, а Дербі просто бовдур.
Це все одно, що примусити мене викопати яму не лопатою, а горобиним дзьобом.
Посунувшись на кріслі, Моровий Лікар нахиляється до мене. Одяг у нього якийсь несвіжий, від нього тхне, наче від речей, що довго пролежали на горищі, на якому ніхто не провітрював до пуття.
— Наша попередня розмова була дуже коротка, — каже він. — Тому я вирішив, що варто вислухати ваш звіт про те, якою мірою ви просунулися в розслідуванні. Чи з’ясували…
— Чому саме в цій подобі? — перериваю його я, скривившись від болю, який патрає бік. — Навіщо взагалі замикати мене в цих тілах? Рейвенкортові й два кроки ступити було важко, дворецький не може рухатися, а Дербі просто чудовисько. Якщо ви й справді хочете, щоб я вибрався з Блекгіту, то нащо підтасовувати карти? Невже немає якихось інших — ліпших — варіантів?
— Меткіші є, але всі ваші подоби мають якийсь зв’язок з убивством Евелін, — каже він. — А отже, саме вони допоможуть вам його розкрити.
— То вони підозрювані?
— Радше вже свідки.