Мій опір тому, як слід писати зізнання, дратував коменданта, що він повторив мені за вечерею.
— Ви, мешканці Півдня, задовго жили задобре, — сказав він. — Звикли до біфштексів, доки ми на Півночі голодували. Ми очистилися від жиру та буржуазних нахилів, а от ви, байдуже, скільки разів переписуєте своє зізнання, не можете ці нахили винищити. Ваше зізнання повне моральної слабкості, егоїзму та християнських упереджень. Ви не виявляєте відчуття колективізму, віри в історичну науку. Не висловлюєте потреби пожертвувати собою задля порятунку нації та служби народу. Тут годиться ще один вірш То Гоу:
Проти То Гоу ви комуніст лише на словах, а на практиці — буржуазний інтелігент. Я не звинувачую вас. Важко втекти від свого класу та роду, а ви зіпсовані обома сторонами. Ви мусите змінити себе, як і Дядько Го, і Керманич Мао наказували буржуазній інтелігенції. Хороша новина в тому, що ви виявляєте проблиски колективної революційної свідомості. Погана новина в тому, що ваша мова вас видає. Вона не чітка, не стисла, не пряма, не проста. Це мова еліти. А ви ж мусите писати для народу!
— Правду кажете, сер. — Лісовий голуб і суп з маніоку почали розчинятись у моєму шлунку, поживні речовини давали мозкові енергію. — Цікаво, що ви скажете про Карла Маркса, Товаришу Коменданте. Бо ж «Капітал» написаний не зовсім для народу?
— Маркс писав не для народу? — Раптом я побачив темряву печери коменданта в його збільшених зіницях. — Облиште! Бачите, який ви буржуазний? Революціонер мусить бути скромний перед Марксом. Але не сумнівайтеся, він вилікує ваш елітизм і західні нахили. Він збудував сучасну оглядову кімнату, де особисто наглядатиме за останнім етапом вашого перевиховання, коли вас з американця знову зроблять в’єтнамцем.
— Я не американець, сер, — сказав я. — Якщо моє зізнання про щось і каже, то чи не про те, що я антиамериканець?
Певно, я сказав щось украй смішне, бо комендант справді розсміявся.
— Антиамериканець уже містить у собі американця, — мовив він. — Чи ж ви не бачите, що американцям потрібні антиамериканці? Звісно краще, щоб тебе любили, ніж ненавиділи, але так само краще, щоб тебе ненавиділи, ніж ігнорували. Те, що ви антиамериканець, робить вас реакціонером. Щодо нас, після перемоги над американцями ми перестали означати себе як антиамериканців. Ми просто стовідсоткові в’єтнамці. Вам теж треба спробувати стати таким.
— З усією повагою, сер, більшість наших земляків не вважають мене одним з них.
— Це зайва причина для вас більше старатися, щоб довести, що ви один з нас. Ви вочевидь вважаєте себе одним з нас, принаймні інколи, тож це вже прогрес. Бачу, ви доїли. Що скажете про лісового голуба? — Я визнав, що було смачно. — Що, як я скажу вам, що це евфемізм?
Комендант уважно дивився на мене, а я знову глянув на крихітні кісточки на своїй тарілці, ретельно обсмоктані, так щоб не пропала жодна крихта м’яса, жодна зв’язка. Байдуже, що це було, від додаткової порції я не відмовився б.
— Дехто називає цю тварину пацюком, а мені більше подобається «польова миша», — сказав він. — Але це не має особливого значення, так? М’ясо є м’ясо, ми їмо те, що маємо їсти. Знаєте, я якось бачив, як собака їсть мозок нашого батальйонного медика. Фу. Не звинувачую собаку. Він їв мозок тільки тому, що нутрощі вже з’їв інший собака. На полі бою всяке можна побачити. Але ми не марно втратили всіх тих людей. Бомби, скинуті на нас повітряними піратами, не потрапили на нашу батьківщину, не кажучи вже про те, що ми звільнили лаосців. Так чинять революціонери. Ми жертвуємо собою, щоб урятувати інших.
— Так, Товаришу Коменданте.
— Годі серйозних розмов, — він накрив мариноване немовля сукном. — Я хотів особисто привітати вас із завершенням письмового етапу вашого перевиховання, байдуже, що, на мою думку, ви ледве впоралися. Ви маєте радіти з того, як далеко зайшли, навіть якщо вам і слід критично ставитися до тих обмежень, що очевидні у вашому зізнанні. Ви хороший учень і ще можете стати діалектичним матеріалістом, бо цього від вас потребує революція. Тепер підемо до комісара.