- Якщо людина ось-ось упоре дурницю, її треба зупинити! - тоді відступив назад і викинув ніж у море.
Моряки підняли дула вгору й озирнулися на Джервіса. Лейтенант підійшов до Чона До:
- Я дуже вам зобов’язаний, ви допомогли вашому колезі відступитися. - Він потиснув Чонові руку й дав свою візитну картку. - Раптом будете у вільному світі.
А тоді востаннє довгим, уважним поглядом озирнув «Чунму» і сказав:
- Тут немає нічого. Контрольовано залишаємо судно, шановні.
Далі був майже балет: дуло опущене, відхід, спуск, наступний, дуло вгору - і восьмеро американців залишили «Чунму» так, що сім гвинтівок весь час цілилися в бік рибальської команди, а при цьому за кілька безшумних секунд усі пішли з палуби, і шлюпка відпливла.
Стерновий одразу повернувся до штурвала, щоб «Чунма» знову лягла на курс, і сірий корпус фрегата вже почав зникати в тумані. Чон До замружився, намагаючись подумки зазирнути досередини того судна, уявляв його зв’язкову рубку та обладнання, яке могло вловлювати що завгодно, має силу спіймати будь-яке сказане у світі слово. Подивився на картку в руці. То був узагалі не фрегат, а перехоплювач, військовий корабель США «Стійкість». А в його кросівках, він тільки зараз відчув, лазять креветки.
Хоч пального й було обмаль, капітан скомандував тримати курс на захід, і команда сподівалася, що він веде їх у безпечні північнокорейські води, а не в якусь мілку бухту, щоб пустити там на дно зганьблену «Чунму». Вони йшли по хвилях доволі швидко, і було дуже дивним пливти так, що їх видно з суходолу, а на судні немає прапора вгорі. Стерновий у своїй рубці все поглядав на два білі прямокутники на стінах, де раніше були портрети вождів.
Чон До, який у середині дня втомився, позмітав розсипаних креветок у воду, повертаючи їх до того загадкового світу, який їх створив. Але це було лише вдавання роботи, так само як і те, що помічники возилися коло бочки з креветками, а машиніст крутив лебідку, яка була скоріше реквізитом. Капітан ходив по палубі колами, дедалі більше лютував, судячи з його бурмотіння під ніс, і ніхто не хотів до нього наближатись, а водночас ніхто й не спускав з нього очей.
Капітан знову пройшов повз Чона До. Шкіра в старого почервоніла, і чорні татуювання на ній аж димилися.
- Три місяці! - сказав капітан. - Три місяці на борту, і ти навіть нормально рибалку з себе вдати не можеш?! Ти ж сто разів бачив, як ми сіть розвантажуємо, - чи ж не їв ти з тих самих мисок, що й ми, не срав у те саме відро?!
Усі дивились, як капітан іде на бак, а коли він повернувся, помічники припинили вдавати діяльність, а стерновий вийшов із рубки.
- Розсівся там у своїх навушниках, крутиш ручки, стукотиш уночі на машинці! Коли ти прийшов на корабель, про тебе казали, що ти знаєш тхеквондо, що можеш убивати. Я думав, настане час - і ти будеш сильним. Ну, який же з тебе розвідник - ти навіть не можеш просто селюка, такого як ми, з себе вдати!
- А я не розвідник, - виправдовувався Чон До. - Мене просто послали на мовні курси.
Але капітан не слухав його.
- Другий помічник зробив дурницю, але він діяв, захищав нас, а не підставляв під небезпеку. А ти відморозився, і тепер це може скінчитися погано для всіх.
Перший помічник спробував щось пояснити, але капітан тільки кинув на нього лютий погляд.
- Сказав би, що ти журналіст, пишеш матеріал про скромних рибалок. Чи що ти з університету Кім Ір Сена, досліджуєш креветок. Цей офіцер не намагався з тобою подружитися. Ти йому до одного місця, - потім капітан махнув рукою в бік берега, - а оті - ще гірші! Для них люди нічого, узагалі нічого не значать!
Чон До спокійно дивився в очі капітанові.
- Ти зрозумів?
Чон До кивнув.
- Тоді скажи.
- Люди для них нічого не значать, - мовив Чон До.
- Отож. Їм цікаво тільки, що ми розкажемо, чи корисна їм буде оця історія. Коли нас спитають, що сталося з нашим прапором і портретами, що ми скажемо?
- Не знаю, - відповів Чон До.
Капітан розвернувся до машиніста.
Машиніст запропонував:
- Була ще одна пожежа, тепер уже в рубці, і портрети, на жаль, згоріли. Можемо влаштувати пожежу, а коли все достатньо обгорить, загасимо вогнегасником. Треба, щоб судно димилося, заходячи в гавань.
- Гаразд, - промовив капітан, - гаразд. - І спитав машиніста, яка буде його роль у цій історії.
- Я обпік руки, намагаючись урятувати портрети!
- А причина займання? - спитав капітан.
- Дешеве китайське пальне! - сказав другий помічник.
- Добре, - похвалив капітан.
- Розбавлене південнокорейське пальне! - запропонував перший помічник.
- Ще краще! - посміхнувся капітан.
Стерновий запропонував:
- А в мене обсмалилося волосся, коли я намагався врятувати прапор!
- Ну, а ти, третій помічнику, - спитав капітан, - що ти робив на пожежі?
Чон До замислився.
- Ну… Воду відрами носив?
Капітан скривився. Він підняв із палуби кросівку і роздивився її кольори: жовте й зелене з бразильським ромбом.
- Ні, так ми нічого не пояснимо, - мовив він і викинув кросівку за борт. Підняв іншу, білу зі срібною галочкою. Теж викинув.
- Скромні риболови вийшли в щедрі північнокорейські води, - почав капітан, - своєю працею збагачуючи найдемократичнішу націю світу. Хоч як вони втомилися, хоч вони й перевиконали свою революційну норму, вони знали, що наближається день народження Великого Вождя Кім Ір Сена і що достойники з усього світу прибудуть віддати йому шану.
Перший помічник приніс ті кросівки, які беріг під ліжком. Глибоко, болісно зітхнувши, викинув їх у море. І продовжив:
- Що ж могли зробити ці скромні рибалки, щоб ушанувати Великого Вождя? Вони вирішили добути вишуканих північнокорейських креветок, предмет заздрості всього світу.
Стерновий підгилив ще одну кросівку в море.
- Славлячи Великого Вождя, креветки радо пострибали з океану в рибальські сіті.
Машиніст став спихати за борт цілі купи кросівок.
- Аж тут, боязко ховаючись у тумані, підкралися американці, - додав він, - на величезному судні, купленому на криваві долари капіталізму!
Другий помічник на мить заплющив очі. Він зняв кросівки й залишився босим. В очах його читалося: «Найбільша несправедливість відбувається просто зараз!» І з його рук кросівки теж вислизнули й упали у воду. Він удав, що дивиться в далечінь, щоб ніхто не побачив його обличчя.
Капітан звернувся до Чона До:
- Яка ж твоя роль, громадянине, у цій історії неприхованої імперіалістичної агресії?
- Я все бачив, - сказав Чон До. - Юний другий помічник занадто скромний, щоб хвалитися своєю хоробрістю, але я бачив, я бачив усе: як американці скочили на наше судно, щоб захопити нас зненацька, як південнокорейський офіцер вів їхніх солдафонів, немов псів на ланцюгу. Я бачив, як вони ображали нашу країну й загорталися в наш прапор, але коли вони торкнулися портретів наших вождів, тут, немов блискавка, немов дух вірної самопожертви, з’явився другий помічник, витяг ніж і хоробро кинувся на цілий загін американських свиней! За мить американці відступили, боячись за своє життя! Отаку хоробрість і революційну звитягу виявив наш другий помічник!
Капітан підійшов і поплескав Чона До по спині. По тому всі «найки» було скинуто в море, так що за «Чунмою» простяглася ціла вервечка кросівок. Зібране за цілу ніч викинули за борт протягом кількох хвилин. Тоді капітан звелів принести вогнегасник.
Машиніст приніс його до борту, і всі дивилися, як вогнегасник занурюється під воду. Носом донизу червоний балон опускався в глибини. Настала черга рятувального плота, який поклали на поруччя. Усі на прощання подивилися на нього в жовтому надвечірньому світлі, але коли перший помічник зібрався скидати, капітан його зупинив.
- Зажди. - Капітан замислився на мить. - Хоч погляньмо, як він працює.
Капітан смикнув за червону ручку, і, як обіцяв лейтенант, човен вибухоподібно надувся, не встигнувши навіть торкнутися води. Він був новенький, чистий, з подвійним краєм, з навісом від поганої погоди, у ньому могла б уміститися вся команда. Нагорі поблискувала маленька червона лампочка. Усі разом провели очима їхній рятувальний човен, який поплив у безвість без них.