Друга амазонка, яку вони зустріли, виявилась не такою дружелюбною. З ніг до голови в обладунках вона загородила вхід до тронної зали. З блискавичною швидкістю войовниця змахнула списом, але цього разу Персі був напоготові. Він оголив Анаклузмос і кинувся в бій. Амазонка зробила випад, але Персі ухилився, розрубив ратище списа навпіл і ляснув її по шолому рукояткою меча.
Дівчина обм’якла.
— Марсе всемогутній, — промовив Френк. — Як ти... це зовсім не римська техніка!
Персі ошкірився.
— Грекус знає кілька прийомів, мій друже. Після вас.
Вони вбігли до тронної зали. Як і було обіцяно, Гілла та її охоронниці вже залишили кімнату. Хейзел поспішила до клітки Аріона і провела амазонською карткою по замку. Тієї самої миті жеребець вирвався назовні й радісно став дибки.
Персі й Френк відсахнулись від нього.
— Е-е... воно ручне? — поцікавився Френк.
Кінь розлючено заіржав.
— Я так не вважаю, — припустив Персі. — Він щойно сказав: «Я розтопчу тебе на смерть нерозумне китайсько-канадське маля з біцепсами».
— Ти розумієш кінську мову? — запитала Хейзел.
— Маля з біцепсами? — пролопотів Френк.
— Розуміти коней — це Посейдонова штука, — промовив Персі. — Е-е... тобто Нептунова штука.
— Тоді ви з Аріоном чудово поладнаєте. Він теж син Нептуна.
Персі зблід.
— Перепрошую?
Якби не їхній жахливий стан справ, обличчя Персі певно викликало б у Хейзел сміх.
— Головне — він швидкий. Він може віднести нас звідси.
Френку ця думка наче не дуже сподобалась.
— Як ми помістимось утрьох на одному коні?
Ми впадемо, або вповільнимо його, або...
Аріон знову заіржав.
— Ого! — промовив Персі. — Френку, кінь каже, що ти... хоча знаєш, я, мабуть, цього не перекладатиму. Хай там як, кінь каже, що на складі є колісниця, і він згодний її тягти.
— Он вони! — заволав хтось з іншого кінця тронної зали. Дюжина амазонок увірвалась усередину, а слідом за ними — чоловіки в помаранчевих комбінезонах. Коли вони побачили Аріона, то швидко позадкували та попрямували до бойових автонавантажувачів.
Хейзел вскочила на Аріонову спину.
Вона ошкірились до друзів.
— Я пам’ятаю, де бачила тут колісниці! За мною!
Вона пустила коня галопом у більшу печеру й розкидала натовп чоловіків. Персі нокаутував одну з амазонок. Френк змахнув списом і збив з ніг ще двох. Хейзел відчувала, як кортить Аріону скакати. Він прагнув мчати щодуху, але для цього йому бракувало простору. Необхідно вибратися назовні.
Хейзел влетіла в загін амазонок — налякані до смерті самим лише видом коня, вони розбіглись навсібіч. Уперше довжина її спати здавалась доречною. Хейзел розмахувала нею перед кожним, хто траплявся попідруч. Жодна з амазонок не наважувалась стати на її шляху.
Персі й Френк бігли за нею. Урешті-решт вони дістались колісниці. Аріон зупинився біля ярма, і Персі взявся налагоджувати збрую.
— Ти вже таке робив? — поцікавився Френк.
Персі не потрібно було відповідати. Його руки літали, наче заведені. Не минуло й хвилини, а колісниця була вже готова. Він застрибнув у неї й крикнув:
— Френку, не барись! Хейзел, уперед!
Позаду почувся бойовий вигук. Ціла армія амазонок увірвалась на склад. Отрера власною персоною стояла верхи на бойовому автонавантажувачі. Сріблясте волосся майоріло, а руки спрямовували станковий арбалет на колісницю.
— Спинити їх! — заволала вона.
Хейзел пришпорила Аріона. Вони помчали крізь печеру, ухиляючись від стосів й автонавантажувачів. Стріла продзижчала над головою Хейзел, позаду щось вибухнуло, але дівчина навіть не озирнулась.
— Сходи! — заволав Френк. — Цей кінь нізащо не протягне колісницю стільки ПО... БОГИ МИЛОСЕРДНІ!
На щастя, сходи були достатньо широкими для колісниці — Аріон навіть не зменшив швидкість. Він мчався сходами, а позаду нього гуркотіла та тріщала колісниця. Хейзел кілька разів озиралась, аби запевнитись, що Френк і Персі не випали. Їхні пальці побіліли від того, як сильно вони вчепилися у стінки колісниці, а зуби клацали, наче заводні черепи на Хелоувін.
Зрештою вони дістались вестибюля. Аріон проломив парадні двері та вилетів на площу, розігнавши купку чолов’яг у ділових костюмах.
Хейзел відчувала напруження Аріонової грудної клітки. Свіже повітря посилювало його жагу скакати, але Хейзел потягнула віжки на себе.
— Елло! — крикнула вона в небо. — Де ти? Нам час!
На якусь жахливу мить дівчина злякалась, що гарпія занадто далеко, аби почути її. Вона могла заблукати, або втрапити в полон до амазонок.