Позаду застукотів по сходах бойовий автонавантажувач і з гуркотом понісся крізь вестибюль. За ним слідувала зграя амазонок.
— Здавайтесь! — заверещала Отрера.
Автонавантажувач здійняв свої гострі, наче леза, зубці.
— Елло! — у відчаї крикнула Хейзел.
Рудою блискавкою Елла приземлилась на колісницю.
— Елла тут. Амазонки гострі. Їдьмо.
— Тримайся! — попередила Хейзел. Вона нахилилась уперед і промовила: — Скачи, Аріоне!
Світ наче розтягнувся. Сонячні промені зігнулись навколо них. Аріон кинувся геть від амазонок і понісся крізь центр Сієтла. Хейзел озирнулась і побачила смугу диму над бруківкою там, де кінські копита торкнулися землі. Аріон смерчем скакав до пристані, перестрибуючи машини та перелітаючи перехрестя.
Хейзел кричала до болю в легенях, але то був крик захвату. Уперше в житті — у двох її життях — вона почувалась так, наче ніхто не здатен її спинити. Аріон доскакав до води і зістрибнув з пристані.
У вухах вистрілило. Хейзел почула рев — як вона зрозуміла пізніше, це був вибух від подолання звукового бар’єру — і Аріон понісся над затокою П’юджет-Саунд, перетворюючи морську воду на пару та залишаючи обриси Сієтла далеко позаду.
XXXIII Френк
Френк зрадів, коли у колісниці відвалились колеса.
Він устиг уже двічі виблювати за її борт, що на швидкості звуку було заняттям не дуже веселим. Кінь, здавалось, викривляв час і простір, розмиваючи ландшафт і змушуючи Френка почуватись так, наче він щойно випив галон незбираного молока без своїх пігулок проти непереносимості лактози. Елла тільки нагнітала ситуацію. Вона не припиняла бурмотіти: «Сімсот п’ятдесят миль на годину. Вісімсот. Вісімсот три. Швидко. Дуже швидко».
Кінь пронісся крізь П’юджет-Саунд, минаючи острови, рибальські човни і зграї дуже здивованих китів. Пейзаж попереду набував знайомих обрисів: пляж Кресент-Мун, Кордонна затока. Колись Френк плавав тут на човні під час шкільної екскурсії. Вони перетнули кордони Канади.
Кінь ракетою влетів на суходіл. Він притримувався дев’яносто дев’ятого шосе і на його швидкості машини здавалися нерухомими.
Зрештою, коли вони вже наближались до Ванкувера, колеса колісниці задимились.
— Хейзел! — заволав Френк. — Ми зараз розвалимося!
Дівчина почула його і потягла віжки на себе. Кінь цьому начебто не дуже зрадів, але сповільнився до швидкості меншої за звукову. Вони минули міські вулиці, перетнули Меморіальний Міст Металістів і були вже в Північному Ванкувері, коли колісниця загрозливо затріщала. Аріон спинився на верхівці лісистого пагорба. Кінь задоволено фиркнув, наче мовляв: «От як треба скакати, невдахи». Повита димом колісниця розвалилась і скинула Персі, Френка та Еллу на м’який мох.
Френк хитаючись підвівся і закліпав очима у спробі позбутися жовтих плям в очах. Персі застогнав і почав відстібати Аріона від поламаної колісниці. Елла пурхала навколо, наче хмільна, врізалася в дерева і бурмотіла: «Дерево. Дерево. Дерево».
Одну тільки Хейзел, здавалось, подорож не зачепила. Задоволено посміхаючись, вона ковзнула зі спини коня.
— Це було круто!
— Еге ж. — Френк придушив нудоту. — Дуже круто.
Аріон заіржав.
— Каже, що хоче їсти, — переклав Персі. — Не дивно. Спалив напевно не менше шести мільйонів калорій.
Хейзел придивилась до землі під ногами і нахмурилась.
— Не відчуваю тут золота... Не хвилюйся, Аріоне. Я щось знайду. А поки що, чому б тобі не попастись? Зустрінемось...
Не встигла вона договорити, як кінь зі свистом зник, залишивши за собою хмарку диму.
Хейзел насупила брови.
— Гадаєте, він повернеться?
— Не знаю, — відповів Персі. — Він здається дещо... свавільним.
Глибоко в душі Френк сподівався, що кінь не повернеться. Та, авжеж, він промовчав — по обличчю Хейзел було видно, що вона стривожена можливістю втрати нового приятеля. Але Аріон його лякав, і Френк не сумнівався, що кінь про це здогадується.
Хейзел та Персі почали збирати своє майно серед уламків колісниці. Попереду були декілька коробок із невідомими товарами амазонок, і Елла захоплено завищала, коли знайшла у них партію книжок. Вона схопила «Птахів Північної Америки», вскочила на найближчу гілку та почала гортати сторінки з такою швидкістю, що Френк не певен був, читає вона їх чи рве.
Френк оперся об дерево і намагався впоратись із запамороченням. Він досі не оговтався після ув’язнення амазонками: від численних копняків, від своєї безпомічності, від ґрат... А на додаток ще й образи самозакоханого коня, який назвав його малям з біцепсами! Усе це не дуже допомагало підвищити самооцінку.