Френк пригадав те химерне неповне , пророцтво, що прочитала Елла на горищі — про сина Нептуна, який мусить потонути.
«Ви не розумієте, яка вона цінна», — сказав їм Фіней у Портленді. Старий сліпець уважав, що стане царем, якщо заволодіє Еллою.
Усі ці частинки мозаїки завирували у Френковій голові. Він відчував, що коли вони нарешті з’єднаються, то утворять картину, що йому не сподобається.
— Народе, у мене є план втечі. — Він розповів друзям про літак, який чекає на них в аеродромі, і про бабусину записку до пілота. — Він ветеран легіону. Він нам допоможе.
— Але Аріон не повернувся, — промовила Хейзел. — І твоя бабуся. Ми не можемо просто залишити її.
Френк придушив свої почуття.
— Можливо, Аріон нас знайде. А щодо бабусі... Вона сказала, що з нею все буде добре. І була непохитна.
Не те щоб це було правдою, але на більше Френк не спромігся.
— Є ще одна біда, — промовив Персі. — Я не дуже полюбляю подорожі небом. Це небезпечно для сина Нептуна.
— Тобі доведеться ризикнути... як і мені, — відповів Френк. — До речі, ми родичі.
Персі ледве не звалився з даху.
— Що?
Френк видав їм п’ятисекундну версію пояснення:
— Періклимен. Мій пращур по маминій лінії.
Аргонавт. Онук Посейдона.
Хейзел роззявила рота.
— Ти на... нащадок Нептуна? Френку, це...
— Божевілля? Еге ж. А ще у моєї родини є деякий дар, начебто. Але я не знаю, як ним користуватись. Якщо я не з’ясую...
Знову здійнялись радісні крики лестригонів. Френк усвідомив, що вони витріщаються на нього, тичуть пальцями, махають і сміються — помітили свій сніданок.
— Чжане! — заволали вони. — Чжане!
Хейзел наблизилася до Френка.
— Вони роблять це весь ранок. Чому вони вигукують твоє прізвище?
— Не зважай, — відповів Френк. — Слухайте, нам треба захистити Еллу, забрати її із собою.
— Певна річ, — погодилась Хейзел. — Бідоласі потрібна наша допомога.
— Ні, — сказав Френк. — Тобто так, але не тільки в цьому справа. Вона прочитала пророцтво знову. Гадаю... гадаю, це про наше завдання.
Він не хотів розповідати Персі погані новини, про втоплення сина Нептуна, але повторив рядки.
Персі напружився.
— Не знаю, як син Нептуна може втопитись. Я дихаю під водою. Але корона легіону...
— Це напевно орел, — промовила Хейзел.
Персі кивнув?
— І Елла промовляла щось подібне раніше, у Портленді — рядок зі старого Великого Пророцтва.
— Старого? — поцікавився Френк.
— Потім розповім.
Персі розвернув садовий шланг і збив ще одне ядро у повітрі. Воно вибухнуло помаранчевим вогняним шаром. Огри схвально зааплодували і заволали:
— Гарно! Гарно!
— Справа у тому, — промовив Френк, — що Елла запам’ятовує все, що читає. Вона сказала щось про згорілу сторінку, ніби вона прочитала пошкоджений текст пророцтва.
Хейзел вирячила очі.
— Згорілі книги пророцтв? Ти ж не вважаєш... але це неможливо!
— Книги, що хотів знайти Октавіан? — припустив Персі.
— Втрачені Сивілині книги, які викладають усю долю Риму. — Хейзел тихо присвиснула. — Якщо якимсь чином Елла насправді прочитала одну з них і запам’ятала...
— Тоді вона найцінніша гарпія у світі, — закінчив Френк. — Не дивно, що Фіней хотів її полонити.
— Френку Чжане! — крикнув огр знизу. Він був більшим за решту, мав левову шкуру на плечах, наче у римського прапороносця, і поліетиленовий слинявчик із зображенням омара. — Сходь, сину Марса! Ми чекали на тебе. Ходи до нас, будь нашим почесним гостем!
Хейзел стиснула Френкову руку.
— Чому у мене таке відчуття, що «почесний гість» — це те ж саме, що і «обід»?
Френк шкодував, що тут немає Марса. Йому б не завадив хтось здатний клацнути пальцями і відігнати його бойову трясцю.
«Хейзел вірить у мене, — подумав він. — Я можу це зробити».
Він подивився на Персі.
— Ти вмієш водити?
— Авжеж. А що?
— Бабусине авто в гаражі. Старенький «кадилак». Штука, наче танк. Якщо зможеш її завести...
— Нам усе одно доведеться пробиватись крізь ряди огрів, — промовила Хейзел.
— Система розприскувачів, — запропонував Персі. — Скористатись нею для відволікання?
— Саме так, — відповів Френк. — Я спробую виграти вам якомога більше часу. Візьміть Еллу і сідайте в авто. Я намагатимуся зустрітись із вами в гаражі, але не чекайте на мене.
Персі нахмурився.
— Френку...
— Дай нам відповідь, Френку Чжане! — крикнув огр. — Злізай, і ми пощадимо решту — твоїх друзів, твою бідолашну стареньку бабусю. Нам потрібен тільки ти!