Він отримав дрібні гроші в сувенірній крамниці й став перед телефонним автоматом.
Персі ще ніколи таким не користувався. Вони були для нього дивовижними предметами антикваріату, як мамин патефон чи Хіронові касети із Сінатрою. Він гадки не мав, скільки потрібно монет і чи зможе зателефонувати, якщо взагалі пригадає номер правильно.
«Саллі Джексон», — подумав він.
Так звуть його маму. А ще в нього є прийомний батько... Пол.
Що, на їхню думку, із ним сталося? Можливо, вже навіть влаштували поминки. За приблизними підрахунками Персі втратив сім місяців життя. Авжеж, більша частина була навчальним роком, і все ж... не круто.
Він підняв слухавку і набрав нью-йоркський номер — мамин домашній телефон. Автовідповідач. Міг би й раніше здогадатись. У Нью-Йорку зараз близько півночі. Номер вони не впізнають.
Коли Персі почув голос Пола на записі автовідповідача, його серце так закалатало, що він ледве змусив себе заговорити після гудка.
— Мамо, — промовив він. — Привіт, я живий. Гера вклала мене спати на деякий час, а потім забрала мої спогади, і...— Його голос обірвався. Як їй все це пояснити? — Словом, зі мною все добре. Я на завданні. — Він поморщився. Нащо він це бовкнув? Мама знає все про завдання і тепер хвилюватиметься. — Я повернусь додому. Обіцяю. Люблю тебе.
Він поклав слухавку. Витріщився на телефон, сподіваючись, що той задзвонить. Пролунав паровозний свисток. Кондуктор крикнув:
— Усі на борт!
Персі побіг. Він дістався до потяга саме тоді, коли вже піднімали сходи, а потім видерся нагору двоповерхового вагону і ковзнув у своє крісло.
Хейзел нахмурилась.
— Усе гаразд?
— Так, — квакнув він. — Просто... телефонував. Друзі його зрозуміли. Вони не запитували подробиці. Незабаром вони вже їхали на південь уздовж узбережжя, роздивляючись пейзажі за вікном. Персі намагався думати про їхнє завдання, але для підлітка зі СПАУ потяг був не найкращим, місцем для зосередження.
За вікном не припиняли траплятись круті речі. То білоголові орли шугали вгорі. То потяг мчав повз стрімчаки, де крижані водоспади обрушувались на каміння з висоти у двадцять футів. Вони промайнули ліси, завалені сніжними заметами, величезні гармати (призначені для того, щоб улаштовувати маленькі керовані лавини і запобігати появі некерованих) та озера, настільки чисті, що у їхньому віддзеркаленні світ здавався перевернутим догори ногами.
Луками блукали ведмеді. У найдавніших місцях з’являлись гіперборейці. Один, розвалившись, лежав в озері, наче у ванні. Другий колупався в зубах сосною. Третій сидів у заметі й грався з двома живими лосями, наче з іграшковими фігурками. Потяг був наповнений туристами. Вони охали, ахали і фотографували, але Персі було шкода, що вони не бачать гіперборейців. Вони втрачали дійсно чудові кадри.
Тим часом Френк вивчав малу Аляски, яку знайшов у кишені свого крісла. Він знайшов льодовик Хаббард, який здавався невідрадно далеким від Сьюарда, але продовжив водити пальцем по береговій лінії, зосереджено суплячи брови.
— Щось придумав? — запитав Персі.
— Тільки... можливості, — відповів Френк.
Персі не зрозумів, що це означає, але допитуватися не став.
Минула година — і Персі трохи розслабився. Вони купили гарячий шоколад у вагоні-ресторані. Крісла були теплими та зручними, і Персі вже подумував подрімати.
Аж раптом угорі промайнула тінь. Туристи захоплено забурмотіли і почали робити світлини.
— Орел! — крикнув один.
— Орел? — запитав інший.
— Величезний орел! — відповів третій.
— Це не орел, — промовив Френк.
Персі підвів очі саме тієї миті, коли істота поверталась. Вона безперечно була більшою за орла — лискуче чорне тіло розміром з лабрадора-ретривера. Розмах крил сягав щонайменше десяти футів.
— Там ще одне! — вказав Френк. — Хоча ні. Три, чотири. Отакої — ми в халепі.
Істоти закружляли над потягом, наче стерв’ятники, — туристи були в захваті. А от Персі — ні. У чудовиськ були сяючі червоні очі, гострі дзьоби і загрозливі пазурі.
Персі потягнувся до ручки.
— Вони здаються знайомими...
— У Сієтлі, — промовила Хейзел. — В Амазонок був один такий у клітці. Це...
А потім за одну мить трапилась ціла купа подій. Заверещали аварійні гальма, пасажирів кинуло вперед. Туристи зарепетували і попадали в проходи між сидіннями. Чудовиська ринули вниз і розбили вщент скляний дах вагону. Состав зійшов з колії.