Вона була готова піти на будь-які жертви заради безпеки Френка. Він довірив їй власне життя. Він вірив у неї. І їй нестерпна була думка про будь-яку загрозу для нього.
Хейзел глянула на сонце, шо здіймалось у небі... Часу залишалось дедалі менше. Якщо Гілла ще була жива, • то вже другу ніч поспіль билась з Отрерою. Амазонська цариця розраховує на Хейзел.
Насилу їй вдалось підвестись. Вітер із затоки Воскресіння був таким саме холодним, як і раніше.
— Нам треба йти. Ми гаємо час.
Персі вдивлявся в дорогу. Його губи повертались до нормального кольору.
— Тут є якісь готелі чи щось подібне, де можна причепуритись? Ну... готелі, які приймають таких нечепур?
— Не певна, — зізналась Хейзел.
Вона подивилась на місто знизу. Неймовірно, як воно розрослося із сорок другого року. Тепер головний порт перемістився на схід. Більшість будівель були новими для Хейзел, але положення вулиць начебто залишилось таким самим. Вона впізнала деякі склади на узбережжі.
— Здається, я знаю, де ми можемо причепуритися.
XLII Хейзел
Діставшись міста, Хейзел пішла тим самим шляхом, що і сімдесят років тому — коли ,в останній вечір свого життя повернулася з пагорбів і не знайшла маму вдома.
Вона провела друзів по Третій вулиці. Залізнична станція залишилася на старому місці. Великий білий двоповерховий сьюардський готель досі приймав гостей і збільшився вдвічі. Френк і Персі запропонували зупинитись у ньому, але Хейзел вирішила, що, вкритими багнюкою, ввалюватись у вестибюль — не найкраща думка, тим паче готель навряд би дав кімнату трьом неповнолітнім.
Натомість вони повернули до узбережжя. Неймовірно, але її старий дім досі стояв там — хилився над водою на вкритому мушлями пірсі. Дах прогнувся, стіни зяяли дірками, наче їх обстріляли картеччю. Двері були забиті дошками, і на них висіла вивіска: «ВІЛЬНІ КІМНАТИ, СКЛАД».
— Ходімо, — промовила Хейзел.
— Е-е... ти певна, що там безпечно? — запитав Френк.
Хейзел знайшла відчинене вікно і влізла всередину. Друзі зробили те саме. У кімнаті давно ніхто не мешкав. Під ногами друзів здіймався пил і вирував у сонячних променях. Трухляві картонні коробки стосами стояли біля стін. На побляклих ярликах ледве розрізнялись слова: «Вітальні листівки, усі сезони». Чому сотні коробок з листівками опинились на складі в Алясці? Чому були приречені тут гнити? Хейзел гадки не мала, але почувалась так, наче з нею жорстоко пожартували — наче листівки символізували всі свята, які їй не довелось відзначити: Різдво, Пасха, день народження, день Святого Валентина.
— Принаймні тут тепліше, — промовив Френк. — Припускаю, водопроводу тут немає? Я можу сходити в крамницю. Я не такий брудний, як ви. Міг би знайти нам якийсь одяг.
Хейзел майже не чула його слів.
Вона перелізла через стіс коробок і опинилась у кутку, що колись був її спальним місцем. Стара вивіска з написом «ЗОЛОТОВИДОБУТКОВЕ СПОРЯДЖЕННЯ» прикривала стіну. Хейзел уважала, що знайде за нею голу поверхню, але, посунувши дошку, побачила, що більшість її світлин і малюнків досі на місці. Вивіска напевно захистила їх від сонця та стихії. Вони наче зовсім не постаріли. Пастельні малюнки Нового Орлеана здавались такими дитячими. Їх справді зробила вона? Мати вдивлялась у неї з однієї світлини, посміхаючись коло своєї рекламної вивіски: «ҐРІ-ҐРІ КОРОЛЕВИ МАРІ ТАЛІСМАН ПРИДБАЙТЕ, ДОЛЮ ПІЗНАЙТЕ».
Поряд була світлина із Семі на карнавалі. Він застиг у часі з шаленою посмішкою, цим своїм хвилястим волоссям і прекрасними очима. Якщо Гея говорила правду, Семі вже сорок років не було серед живих. Він справді весь цей час пам’ятав Хейзел? Чи забув ту ексцентричну дівчинку, з якою їздив верхи, — дівчинку, яка розділила з ним єдиний поцілунок і святковий кекс, перш ніж зникнути назавжди?
Френкові пальці застигли над світлиною.
— Хто?.. — Він побачив, що вона плаче і проковтнув решту запитання. — Вибач, Хейзел. Тобі напевно дуже важко. Хочеш трохи часу...
— Ні, — схлипнула вона. — Ні, усе гаразд.
— Це твоя мати? — Персі вказав на світлину з Королевою Марі. — Схожа на тебе. Дуже вродлива.
А потім Персі втупив очі у світлину із Семі.
— Хто це?!
Хейзел не розуміла, чому він виглядає таким переляканим.