— Ти... не зможеш... мене вбити, — заревів Алкіоней. — Не зможеш...
Френк повернувся до звичайного вигляду і підійшов до велетня. Від його ран валив дим. Самоцвіти випали з волосся і шипіли на снігу. Золота шкіра почала іржавіти і розпадатися.
Хейзел спішилась і встала поруч, з мечем напоготові.
— Можна мені?
Френк кивнув. Він поглянув у сповнені гніву очі велетня.
— От тобі порада, Алкіонею. Коли наступного разу вирішиш зробити найбільший штат своєю домівкою, не розташовуй базу всього за десять миль від кордону. Ласкаво прошу до Канади, бовдуре.
Меч Хейзел опустився на велетневу шию. Алкіоней перетворився на купу коштовного каміння.
Якусь мить Хейзел і Френк просто стояли, дивлячись, як залишки велетня плавлять лід. Френк підняв мотузку.
— Слон? — запитала Хейзел.
Френк почухав шию.
— Ну, це здавалось непоганою ідеєю.
Він не міг прочитати з її обличчя, якої вона думки. Боявся, що нарешті таки утнув щось настільки безглузде, що Хейзел більше ніколи не захоче до нього наближатись. Френк Чжан: незграбний недотепа, дитина Марса, а час від часу — товстошкіра тварина.
Але потім вона його поцілувала — по-справжньому, у губи. Це було в тисячі разів ліпшим поцілунком за той, що отримав Персі в літаку.
— Ти неймовірний, — промовила вона. — І з тебе вийшов дуже привабливий слон.
Френк був таким схвильованим, що здавалось його чоботи от-от розтоплять у кризі дірки. Перш ніж він встиг щось промовити, долиною прокотився голос:
«Ви не перемогли».
Френк здійняв очі до неба. На горі поблизу рухались тіні, утворюючи обличчя сплячої жінки.
«Ви нізащо не дістанетесь додому вчасно, — спробувала зачепити їх Гея. — Танатос уже на шляху до Табору Юпітера. Загибель ваших римських друзів неминуча».
Гори загриміли, наче вся земля навколо зареготала. Тіні зникли.
Хейзел і Френк подивились одне на одного. Не вимовивши жодного слова, вони вскочили на Аріона і помчали назад до льодовика.
XLVIII Френк
Персі чекав на них. Вигляд у нього був шалений. Він стояв на краю льодовика, опершись на жезл із золотим орлом, і вдивлявся в руїни, які спричинив: декілька сотень акрів новоявленої ділянки моря, всіяної айсбергами та уламками колишнього табору.
На льодовику залишились лише головні ворота, що кренились набік, та рваний синій прапор на купі сніжних блоків.
Коли друзі підбігли до Персі, він привітався, наче вони просто зустрілись, щоб поснідати чи щось таке.
— Ти живий! — радісно промовив Френк.
Персі насупив брови.
— Те, що я впав? То пусте. Я падав з Арки у Сент-Луїсі, а там висота удвічі більша.
— Ти робив що? — поцікавилася Хейзел.
— Немає значення. Головне — що я не втопився.
— Отже, пророцтво було неповним! — широко усміхнулась Хейзел. — Там напевно йшлося щось на кшталт: «Син Нептуна там з криги впаде, і як колода втоне купка привидів».
Персі знизав плечима. Він досі дивився на Френка такими очима, наче був на щось ображений.
— Чжане, у мене до тебе є запитання. Відколи ти можеш перетворюватись на орла? І на ведмедя?
— І на слона, — з гордістю промовила Хейзел.
— І на слона? — Персі похитав головою, наче відмовлявся в це вірити. — Такий твій сімейний дар? Ти можеш змінювати форму?
Френк переступив з ноги на ногу.
— Ну... так. Періклимен, мій предок-аргонавт, — він міг таке робити. І передав цю здібність нащадкам.
— А він успадкував цей дар від Посейдона, — промовив Персі. — Це нечесно. Я от на тварин перетворюватись не можу.
Френк витріщився на нього.
— Нечесно? Ти дихаєш під водою, підриваєш льодовики і викликаєш бісові урагани — і досі вважаєш нечесним те, що я можу бути слоном?
Персі замислився.
— Гаразд. Мабуть, ти маєш рацію. Але наступного разу, коли я скажу, що ти справжній звір...
— Ой, замовкни. Благаю.
Персі ошкірився.
— Якщо ви закінчили, — промовила Хейзел. — Нам треба вирушати. Табір Юпітера в облозі. Їм не завадить золотий орел.
Персі кивнув.
— Так, але є ще дещо. Хейзел, на дні бухти зараз лежить тонна імперського золота у вигляді зброї та обладунків, а ще — дуже непогана колісниця. Закладаюсь, що все це може стати у пригоді...