Октавіан обійняв його і прошепотів: «Сподіваюсь, болить».
А потім Рейна вручила Персі медаль з орлом і пурпурову мантію, символи претора.
— Ти заслужив їх, Персі.
Цариця Гілла штурхнула його в спину.
— А я вирішила тебе не вбивати.
— Е-е... дякую, — промовив Персі.
Він ще раз обійшов усю обідню залу, тому що кожний таборянин хотів бачити його за своїм столом. Лар Вітеллій ходив за ним, чіпляючись через свою мерехтливу пурпурову тогу і підтягуючи меч, та розповідав усім, як передбачив велич Персі.
— Я вимагав, щоб його визначили до П’ятої когорти! — гордо сказав привид. — Одразу помітив його талант!
Фавн Дон вискочив невідомо звідки у медсестринській шапочці та з повними жменями печива.
— Чуваче, вітаю і все таке! Оце відпад! Слухай, а немає в тебе зайвої монетки?
Уся ця увага бентежила Персі, але він був радий бачити, як добре тепер ставляться до Хейзел і Френка. Усі називали їх рятівниками Риму, і вони цього безперечно заслуговували. Подейкували, щоб залучити Френкового прадіда Шен Луна до почесного списку легіонерів. Вочевидь, він таки не спричиняв землетрусу тисяча дев’ятсот шостого року.
Персі трохи посидів із Тайсоном і Еллою, які були почесними гостями за столом Дакоти. Тайсон безупинно замовляв бутерброди з арахісовим маслом, і з’їдав їх із такою швидкістю, що німфи не встигали принести нову порцію. Елла влаштувалась на його плечі й несамовито гризла булочки з корицею.
— Гарпіям подобаються булочки з корицею, — сказала вона. — Двадцять четверте червня — це гарний день. День народження Роя Діснея, і Свято Фортуни, і День незалежності Занзібара. І Тайсон.
Вона глянула на Тайсона, зашарілась і відвела очі.
* * *
Після бенкету весь легіон на вечір звільнили від обов’язків. Персі з друзями вирушили в місто, яке ще не зовсім оговталось після битви, але полум’я потушили, більшість сміття прибрали, і міські жителі були сповнені рішучості святкувати.
На Померії їх зустрів Термін у святковому картонному капелюсі.
— Вітаю, преторе! — промовив він. — Якщо треба буде натовкти пику якомусь, велетню, просто дай мені знати.
— Дякую, Терміне! — відповів Персі. — Я це запам’ятаю.
— Так, добре. Твоя преторська накидка ліворуч на дюйм нижча, ніж треба. От... так краще. Де моя помічниця? Джуліє!
Дівча вибігло з-за п’єдесталу. Цього вечора вона була одягнена в зелену сукню, а волосся так само заплетене в коси. Коли вона посміхнулась, Персі побачив, що у неї починають рости передні зуби. Вона простягнула їм коробку зі святковими капелюхами.
Персі почав було відмовлятись, але Джулія впилась у нього сповненими захоплення очима.
— Гаразд, — сказав він. — Я візьму блакитну корону.
Хейзел дівчинка запропонувала золотий піратський капелюх.
— Я хочу стати Персі Джексоном, коли подорослішаю, — урочисто заявила вона Хейзел.
— Це чудова мрія, Джуліє. — Хейзел усміхнулась і скуйовдила їй волосся.
— Хоча, — промовив Френк, діставши капелюх у вигляді голови полярного ведмедя, — стати Френком Чжаном — теж непогана.
.— Френку! — промовила Хейзел.
Вони наділи капелюхи і зайшли на форум, що світився різнокольоровими ліхтарями. Фонтани сяяли пурпуром. Кав’ярні жваво обслуговували клієнтів, а вуличні музики наповнювали місто звуками гітари, ліри, сопілок та ляскання під пахвами. (Нащо робилось останнє, Персі гадки не мав. Можливо, давня римська традиція.)
Ірида, певно, теж була у святковому настрої. Коли Персі з друзями неспішно йшли повз ушкоджену будівлю сенату, у нічному небі з’явилась сліпуча веселка. На жаль, богиня надіслала їм ще один подарунок — лагідний дощик безглютенових імітацій батончиків. Персі подумав, що вони або ускладнять прибирання міста, або облегшать його відновлення. З батончиків вийшли б чудові цеглини.
Деякий час Персі блукав вулицями разом із Хейзел та Френком, які весь час ішли поруч, соромлячись узяти одне одного за руки.
Урешті-решт він промовив:
— Я трохи стомився. Ідіть уперед.
Хейзел і Френк запротестували, але Персі бачив, що їм потрібно побути удвох.
Дорогою до табору він побачив Місіс О’Лірі, яка гралась із Ганнібалом на Марсовому полі. Вона нарешті знайшла собі гарного приятеля для бешкетування. Вони усіляко пустували, валили одне одного на землю, руйнували укріплення — загалом чудово проводили час.
Біля воріт форту Персі зупинився й оглянув долину. Здавалось, минула ціла вічність з часу, коли він стояв тут із Хейзел і вперше побачив цей гарний вид на табір. Тепер його значно більше тягнуло дивитись на східний обрій.