Хейзел пильно дивилася на нього.
— Просто прочитай ауспіцію для Персі. Може він вступити до легіону чи ні?
Персі майже відчував, як працює мозок Октавіана, як авгур обмірковує, чи буде від новоприбулого якась користь. Хлопчина простягнув руку до рюкзака. Персі.
— Прекрасний екземпляр. Можна?
Персі не зрозумів, що той має на увазі, але Октавіан уже схопив подушку-панду з «Барген-Марту», що стирчала з рюкзака. Це була лише дурнувата плюшева іграшка, але Персі подолав із нею довгий шлях. Він, так би мовити, полюбив її. Октавіан повернувся до вівтаря і здійняв ніж.
— Агов! — запротестував Персі.
Октавіан розсік живіт панди і висипав плюш на вівтар. Він жбурнув геть випатрану іграшку, пробурмотів декілька слів над плюшем і повернувся з широкою посмішкою на обличчі.
— Чудові новини! — сказав він. — Персі може вступити до легіону. Ми призначимо його до когорти на вечірніх зборах. Передайте Рейні моє схвалення.
Хейзел, здавалось, відчувала полегшення.
— Ну... чудово. Ходімо, Персі.
— О, ще дещо, Хейзел, — промовив Октавіан. — Я радий привітати Персі в легіоні. Але коли відбудуться вибори претора, сподіваюсь, ти згадаєш...
— Джейсон не мертвий, — випалила Хейзел. — Ти авгур. Ти повинен його шукати.
— О, я шукаю! — Октавіан вказав на купу випатраних плюшевих іграшок. — Я звертаюсь до богів щодня! На жаль, минуло вже вісім місяців, а я не знайшов нічого. Авжеж, я досі шукаю. Але якщо до Свята Фортуни Джейсон не повернеться, ми змушені діяти. Терпіти вакуум у владі більше неможливо. Сподіваюсь, ти підтримаєш мою кандидатуру. Це дуже багато означатиме для мене.
Хейзел стиснула кулаки.
— Мені. Підтримувати. Тебе?
Октавіан скинув тогу і повісив її на вівтар разом із ножем. Персі помітив сім ліній на Октавіановій руці — сім років у таборі, здогадався він. Знаком авгура була арфа — символ Аполлона.
— Усе ж таки, — сказав Октавіан до Хейзел, — я можу тобі допомогти. Буде прикро, якщо ці жахливі плітки не припинять поширюватися поміж людей... або, бороніть боги, виявляться правдою.
Персі сунув руку В кишеню І ВХОПИВ ручку. Цей тип погрожує Хейзел. Це очевидно. Один знак від Хейзел — і Персі вихопить Анаклузмос та подивиться, чи сподобається авгуру, коли погрожують йому.
Хейзел глибоко вдихнула. Її кулаки аж побіліли.
— Я про це поміркую.
— Чудово, — сказав Октавіан. — До речі, твій брат тут.
Хейзел завмерла.
— Мій брат? Навіщо?
Октавіан знизав плечима.
— Оце й мені цікаво, навіщо він узагалі тут вештається? Чекає на тебе біля храму вашого батька. Просто... не запрошуй його залишатись надовго. Він погано впливає на інших. А тепер, якщо не заперечуєте, я повинен продовжити пошуки нашого бідолашного зниклого друга Джейсона. Приємно було познайомитись, Персі.
Хейзел кинулась геть з павільйону, і Персі пішов за нею. Без сумнівів, він ще ніколи в житті так не радів нагоді забратися з храму.
Хейзел спускалася по схилу і лаялась латиною. Персі розумів не все, .але йому вдалось розрізнити «сина горгони», «жадну до влади зміюку» і декілька пропозицій стосовно того, куди б Октавіану засунути свого ножа.
— Ненавиджу цього типа, — пробурмотіла вона англійською. — Якби моя воля...
— Його ж не оберуть претором, еге ж? — запитав Персі.
— Хотіла б я бути в цьому впевнена. В Октавіана багато друзів, більшість з яких він підкупив. Решта табору його боїться.
— Боїться цього чахлика?
— Не недооцінюй його. Рейна непогана, але якщо Октавіан матиме таку саму владу... — Хейзел здригнулась. — Ходімо до мого брата. Він захоче з тобою познайомитись.
Персі не сперечався. Йому хотілося познайомитись із цим загадковим братом, можливо, дізнатися щось про Хейзел — чия вона донька та яку таємницю приховує, наприклад. Персі не вірилось, що вона могла накоїти щось таке, через що слід відчувати провину. Хейзел здавалась занадто доброю. Проте Октавіан поводився так, наче мав на неї якийсь першокласний брудний компромат.
Хейзел відвела Персі до чорного склепу, вбудованого в бік пагорба. Біля нього стояв підліток у чорних джинсах і льотній куртці.
— Привіт! — покликала Хейзел. — Я привела друга.
Хлопець обернувся. Персі знову охопило химерне відчуття, наче вони вже зустрічалися раніше. Хлопчина був не менш блідим Ніж Октавіан, але відрізнявся від того темними очима та розпатланим чорним волоссям. Брат зовсім не був схожим на Хейзел. У нього на руці було срібне кільце у формі черепа, замість пояса — ланцюг, а чорна футболка розписана черепами. На ланцюгу висів абсолютно чорний меч.