Аише на мить, коли хлопець побачив Персі, він здався здивованим — навіть стривоженим, наче його наздогнали небезпечні переслідувачі.
— Це Персі Джексон, — промовила Хейзел. — Він гарний хлопець. Персі — це мій брат, син Плутона.
Хлопець опанував себе і простягнув руку.
— Приємно познайомитись, — промовив він. — Ніко ді Анжело.
V ХЕЙЗЕЛ
Хейзел здавалось, що вона щойно познайомила між собою дві атомні бомби. І тепер чекала, яка з них вибухне першою.
До цього ранку її брат Ніко був наймогутнішим з-поміж усіх їй знайомих напівбогів. Решта в Таборі Юпітера бачила в ньому лише дивака-мандрівника, не більш загрозливого ніж фавни. Хейзел розуміла, що це не так. Вона не зростала з Ніко, навіть познайомилась із ним тільки нещодавно. Але розуміла, що він небезпечніший за Рейну чи Октавіана, чи, можливо, навіть за Джейсона.
А потім вона зустріла Персі.
Спочатку, коли Хейзел побачила, як він шкандибає вздовж шосе зі старою жіночкою на руках, то вирішила, що це замаскований бог. Дарма що він був побитим, брудним і горбився від виснаження, у нього була могутня аура. А ще він мав вроду римського бога — ці очі кольору морської хвилі й чорне волосся, що здіймалось на вітру.
Хейзел наказала Френкові не стріляти. Вирішила, що, можливо, боги їх випробовують. Вона чула подібні міфи: хлопчина зі старою жіночкою просять притулку, і коли нахабні смертні їм відмовляють — бум, їх перетворюють на бананових слимаків.
А потім Персі заволодів рікою і знищив горгон. Перетворив ручку на бронзовий меч. Змусив весь табір стурбовано промовляти «грекус».
Син морського бога...
Багато років тому Хейзел сказали, що її врятує нащадок Нептуна. Та чи справді Персі здатен зняти з неї прокляття? У це було важко повірити.
Персі та Піко потиснули руки. Вони з опаскою огледіли одне одного, і у Хейзел виникло бажання втекти. Якби ці двоє вхопились за свої чарівні мечі, сталась би катастрофа.
Зовні Ніко не справляв враження небезпечного. Худий та неохайний, у м’ятому чорному одязі. Його волосся, як завжди, виглядало так, наче він щойно підвівся з ліжка.
Хейзел пригадала їхню першу зустріч. Коли вона вперше побачила, як Ніко оголив той чорний меч, вона ледве не розсміялась. Він назвав його «стигійською сталлю» і зробив це з таким серйозним виразом обличчя, що виглядав сміховинно. Який з кістлявого блідого хлопчика воїн! Хейзел ні за що б не повірила, що вони родичі.
Досить швидко її ставлення до Ніко змінилось.
Персі насупив брови.
— Я... я тебе знаю.
Ніко теж нахмурився.
— Знаєш?
Він поглянув на Хейзел, сподіваючись на пояснення.
Хейзел завагалась. Щось таке дивне було в братовій реакції. Він щосили намагався поводитись невимушено, але Хейзел помітила, що, коли той уперше побачив Персі, на його обличчі промайнув спалах тривоги. Ніко знає Персі. Вона була впевнена в цьому. Навіщо тоді вдає протилежне?
Хейзел змусила себе заговорити.
— Е-е... Персі втратив пам’ять.
Вона розповіла братові все, що трапилось після того, як Персі опинився біля воріт.
— Тож, Ніко...— обережно продовжила вона, — я подумала... ну, ти всюди буваєш. Можливо, ти зустрічав таких напівбогів, як Персі, або...
Обличчя Ніко стало похмурішим за Тартар. Хейзел уявлення не мала чому, але натяк зрозуміла: не зараз.
— Ці новини про армію Геї, — промовив Ніко. — Ви попередили Рейну?
Персі кивнув.
— А хто ця Гея, до речі?
У Хейзел пересохло в роті. Варто їй було тільки почути це ім’я... І все, на що. вона була здатна, — втриматися, аби не впасти навколішки. Дівчина пригадала м’який і сонний жіночий голос, сяючу печеру і те відчуття, коли легені наповнюються нафтою.
— Вона богиня землі. — Ніко зиркнув на землю, наче та їх підслуховувала. — Найстаріша богиня з-поміж усіх. Більшість часу вона перебуває в глибокому сні, а ще ненавидить богів та їхніх дітей.
— Матінка-земля... лиха?
— Дуже, — серйозно промовив Ніко. — Вона вмовила свого сина, титана Кроноса... е-е, тобто Сатурна... убити власного батька, Урана, і захопити владу над світом. Титани панували тривалий час. А потім діти титанів, Олімпійські боги, їх скинули.
— Ця розповідь здається знайомою, — голос Пер-сі був здивованим, наче якийсь старий спогад частково винирнув у його голові. — Але не вважаю, що колись чув частину про Гею.
Ніко знизав плечима.
— Вона знавісніла, коли боги захопили владу. Знайшла собі нового чоловіка — Тартара, духа безодні, — і дала життя расі велетнів. Вони намагались знищити Олімп, але зрештою боги їх перемогли. Принаймні... уперше.