Френк опустив очі на пляшечки.
— Не знаю. Вони однакові.
— Га! Але ти сподіваєшся, що правильна пляшка розв’яже твою проблему з підпаленою паличкою, еге ж? Можливо, зруйнує твоє прокляття?
Френк був такий ошелешений, що не міг вимовити жодного слова.
— О, не хвилюйся, хлопче, — хихикнув привид. — Я нікому не розповім. Я ж лар, захисник когорти! Я б нізащо не наразив тебе на небезпеку.
— Ти встромив мені меча в груди.
— Довірся мені, хлопче! Я тобі співчуваю — ти носиш на собі прокляття аргонавтів.
— Яке прокляття?
Вітеллій відмахнувся від запитання.
— Не будь таким скромним. Ти маєш давнє коріння. Не тільки римське, а й грецьке. Не дивно, що Юнона...— Лар підвів голову, наче почув зверху чийсь голос. Його обличчя зблідло, а аура замерехтіла зеленим кольором. — Ну, я сказав достатньо! Хай там як, вирішуй сам, кому дістанеться горгонська кров. Припускаю, що цьому новоприбулому Персі вона теж може стати в пригоді, з його втраченими спогадами.
«Що Вітеллій хотів сказати, — подумав Френк. — І що його так налякало?» Френк навіть гадки не мав, проте відчував, що надалі Вітеллій має намір тримати язика за зубами.
Френк поглянув на дві пляшки. А йому навіть не спало на думку, що вони можуть знадобитися Персі. Хлопець відчував провину за те, що планував використати кров для себе.
— Так. Авжеж. Слід віддати їх йому.
— Як знаєш, але якщо хочеш пораду... — Вітеллій знову стурбовано глянув угору. — Вам обом слід почекати з використанням горгонської крові. Якщо мої джерела кажуть правду, вона може знадобитись під час вашого завдання.
— Завдання?
. Двері в арсенал із шумом відчинилися.
Усередину ввірвалась Рейна з металевими хортами. Вітеллій розчинився в повітрі. Йому, може, й подобались курки, але от собак претора він любив не дуже.
— Френку! — Рейна здавалась занепокоєною. — Облиш це! Знайди Хейзел. Приведи сюди Персі Джексона. Щось він там занадто затримався. Не хочу, щоб Октавіан...— Вона завагалась. — Просто приведи Персі сіоди.
* * *
Тож Френк помчався стрімголов до Священного пагорба.
На зворотному шляху Персі поставив йому безліч запитань про брата Хейзел, Ніко, але Френкові нічого було відповісти.
— Начебто непоганий хлопчина, — сказав Френк. — Він не такий, як Хейзел...
— Тобто?
— О, ну...— Френк закашлявся. Він мав на увазі, що Хейзел добріша та привабливіша, але вирішив цього не казати. — Ніко якийсь таємничий. Поряд із ним усі нервують — син Плутона і все таке.
— Але ти не нервуєш?
Френк знизав плечима.
— Плутон крутий. Він не винний, що керує Підземним царством. Йому просто не пощастило, коли боги ділили світ. Ти ж чув цю історію? Юпітер отримав небеса, Нептун — моря, а Плутон — підземелля.
— Тебе не лякає смерть?
Френк ледве не розсміявся. «Анітрохи! Сірників не знайдеться?»
Натомість він сказав:
— У давні часи, тобто грецькі, коли Плутона називали Аїдом, у ньому бачили лише бога смерті. А коли він став римським богом, то став більш... ну, не знаю, поважним, може. Він став ще й богом багатства. Усе, що під землею, належить йому. Тому я й не уявляю його таким уже жахливим.
Персі почухав голову.
— Як бог може стати римським? Якщо він грецький, хіба він не мусить залишатись грецьким?
Френк зробив декілька кроків, розмірковуючи над цим. Вітеллій би вже влаштував Персі годинну лекцію на цю тему, імовірно, навіть із презентацією в павер-поінт. Та Френк сказав, як міг:
— Римляни бачили це так: вони запозичили грецьку культуру та вдосконалили її.
— Вдосконалили? — Персі зробив кислу міну. — А що з нею було не так?
Френк пригадав слова Вітеллія: «Ти маєш давне коріння. Не тільки римське, а й грецьке». Його бабуся колись сказала щось схоже.
* * *
— Не знаю, — визнав він. — Рим був успішнішим за Грецію. Римляни створили величезну імперію. І боги в римські часи відігравали більшу роль — вони стали могутнішими, отримали більші сфери впливу. Тому вони й досі поряд. Не злічити, скільки цивілізацій збудовано на основі Римської імперії. Боги стали римськими, тому туди змістився центр влади. Римський Юпітер став відповідальнішим за Зевса. Марс — впливовішим і дисциплінованішйм.
— А Юнона стала хіпі-бабцею, — зазначив Персі. — То ти хочеш сказати, що старі грецькі боги узяли й перетворились на римських? І нічого грецького в них не залишилось?