Нарешті здійнявся бойовий заклик на іншому кінці Марсового поля. Третя та Четверта когорти пішли в наступ.
— Трошки запізно, — буркнула Хейзел.
— Не можна дозволити їм захопити прапори, — промовив Френк.
— Так, — погодився Персі. — Прапори наші.
Більше у словах не було потреби. Вони втрьох водночас зірвалися з місця так, наче роками працювали в команді, і помчали вниз до штабу ворогів.
XII Френк
А потім битва перетворилась на бійню.
Френк, Персі й Хейзел пробирались крізь ворожі ряди, змітаючи всіх на своєму шляху. Перша і Друга когорти — гордість Табору Юпітера, налагоджена і вимуштрувана військова машина — розвалювались під тиском нападників. Вони були ошелешені незвичністю програшного положення.
Немало клопоту обороні завдавав Персі. Він бився, наче диявол: проносився вихором крізь ворожі ряди в цілковито незвичній манері. Прокочувався у них під ногами, рубав мечем, а не колов, як звичайний римлянин, глушив таборян пласкою частиною клинка й узагалі сіяв масову паніку. Октавіан несамовито верещав — чи то наказував Першій когорті утримувати позицію, чи то намагався співати сопрано, — але Персі поклав цьому край. Він зробив у повітрі сальто над рядами щитів і стукнув Октавіана по шолому рукояткою меча. Центуріон звалився, наче маріонетка.
Френк випускав стріли, поки не спорожнів сагайдак. Він для ігор користався стрілами з тупими наконечниками: вони не могли вбити, але залишали вельми кепські синці. Френк зламав свій пілум об голову якогось захисника і неохоче оголив гладіус.
Тим часом Хейзел видерлась на спину Ганнібала. Посміхаючись до друзів, вона мчала до центру фортеці.
— Уперед, черепахи! — вигукнула дівчина.
«О, боги Олімпійські, яка вона прекрасна», — подумав Френк.
Хлопці помчали за Хейзел. Цитадель була майже незахищеною. Вочевидь, захисники навіть не припускали, що штурмовики здатні зайти так далеко. Ганнібал розтрощив величезні двері. Усередині за столом сиділи прапороносці Першої й Другої когорт та грали в «Міфи та Магію» з карточками та фігурками. Прапор когорт підлітки безтурботно поставили вздовж стіни.
Хейзел з Ганнібалом поспішили всередину, і прапороносці попадали зі стільців. Слон наступив на стіл — ігровий набір розлетівся кімнатою.
Поки решта когорти їх наздогнала, Персі та Френк роззброїли супротивників, схопили прапори й видерлись до Хейзел, на спину Ганнібала. Тримаючи ворожі штандарти, вони переможно вийшли з цитаделі.
П’ята когорта вишикувалась навколо слона. Урочистим маршем вони виишли з фортеці, минаючи ошелешених супротивників і ряди не менш спантеличених союзників.
Рейна на пегасі опустилася нижче й кружляла над ними.
— Гра скінчена! — Вона, здавалось, ледве втримувалась від сміху. — Збирайтесь на нагородження!
Повільно таборяни зібрались на Марсовому полі. Френк побачив купу незначних поранень — декілька опіків, кілька зламаних кісток, підбиті очі, глибокі й не дуже порізи, а також безліч кумедних зачісок, утворених вогнем і вибухами водяних гармат, — але нічого такого, чого не можна було вилікувати або виправити.
Френк зісковзнув зі слона. Товариші обліпили його з усіх боків. Вони стукали його по спині, хвалили. Хлопцеві не вірилось, що все відбувається насправді. Це був найкращий вечір у його житті... поки він не побачив Ґвен.
— Допоможіть! — заволав хтось.
Пара таборян вискочила з фортеці, несучи на ношах дівчину. Вони поклали її на землю, інші підлітки помчали до них. Ще здалеку Френк розгледів, що це Ґвен. Вона була в жахливому стані — лежала на боці, а з її броні стирчав пілум, так наче вона тримала його під пахвами. Тільки ось крові було занадто багато...
Френк відмовлявся вірити своїм очам.
— Ні, ні, ні...— бурмотів він, поки біг до неї.
Санітари гаркали на всіх, щоб ті тримались на відстані й не заважали пораненій дихати. Весь легіон завмер у мовчанні, поки цілителі робили свою справу: вони намагались прикласти марлю з порошком єдинорогів під обладунки Ґвен, щоб зупинити кровотечу, намагались силою влити нектар їй до рота... Але вона не рухалась. Її обличчя було сірим, наче попіл.
Зрештою один з санітарів підвів очі на Рейну й похитав головою.
На якусь мить запанувала така тиша, що було чутно лише, як тонким струмочком тече по стіні фортеці . вода зі зруйнованих гармат. Ганнібал тикнувся хоботом у волосся Ґвен.
Рейна з висоти обвела поглядом таборян. Вираз її обличчя був сталевим —. холодним і твердим.
— Ми проведемо розслідування. Хто б це не зробив, він позбавив легіон чудового офіцера. Почесна смерть у битві — це одна справа, але це...