– У мене рекомендація від Густава Ровера.
Він показав візитну картку. Фідель подивився на неї. «Мотоциклетна майстерня Ровера». Rover. Фідель мав гарну пам’ять на імена і людей, бо з небагатьма з них мав справу. Мотоциклетник із золотим зубом. Він приїжджав сюди з Нестором по аргентинського дога.
– Він сказав, що твої собаки добре пильнують за прибиральницями з Білорусі і не дають їм накивати п’ятами.
Фідель якийсь час вагався, колупаючи бородавку на зап’ясті. Тоді відчинив ворота. Цей хлопець не може бути з поліції, їм не дозволяють ось так заманювати людей у пастку, провокуючи на такі злочини, як продаж нелегальних собак. Суд не приймає таких справ до розгляду. Принаймні так йому казав його адвокат.
– А ти маєш…
Хлопець кивнув, засунув руку в кишеню фуфайки і витягнув чималу пачку грошей. Банкноти по тисячі крон.
Фідель розстебнув кобуру і витяг маузер.
– Я ніколи не ходжу до них голіруч, – пояснив він. – Якщо котресь із них вискочить з вольєри, то…
Шлях до вольєри забрав у них десять хвилин.
Упродовж останніх п’яти хвилин вони чути шалений і дедалі гучніший гавкіт.
– Вони думають, я їх зараз годуватиму, – сказав Фідель, але не додав: «тобою».
Люті собаки стали кидатись на дротяну загорожу, щойно угледіли чоловіків. Фідель відчув, як тремтить земля від їхніх стрибків. Він точно знав, на яку глибину вкопані стовпи, і сподівався тільки, що ця глибина достатня. Імпортовані німецькі клітки мали металеву підлогу, щоб собаки, на кшталт тер’єрів, такс та бладгаундів не робили підкопи, і дах з гофрованого заліза, щоб їх не мочив дощ і щоб навіть найсильніші з них не могли перестрибнути через паркан.
– Вони найбільш небезпечні, коли у зграї, – сказав Фідель. – Тоді вони тримаються свого вожака, Дух-об’їждчика. Він найкрупніший.
Клієнт просто кивнув. Він дивився на собак. Фідель знав, що клієнтові має бути страшно. Роззявлені пащі з рядами блискучих гострих зубів у блідо-рожевих яснах. Холера! Йому й самому страшно. Тільки наодинці з однією особиною, переважно однією з сук, він міг бути впевненим, що він – господар становища.
– Щеняті ти маєш одразу показати, що ти вожак, і подбати, щоб такий порядок зберігався завжди. Пам’ятай, що доброта у вигляді поблажливості розглядатиметься як слабкість. Небажану поведінку треба карати, і це вже твоя робота. Зрозумів?
Клієнт звернувся до Фіделя. Якась дивна відстороненість була в його усміхнених очах, коли він повторив:
– Моя робота – карати небажану поведінку.
– Отож.
– Чому ця клітка порожня? – поцікавився клієнт, кивнувши праворуч.
– Раніше у мене було двоє самців. Якби я їх посадив до однієї клітки, одному з них був би каюк.
Фідель дістав зв’язку ключів.
– Ходімо, побачиш цуценят – у них там є своя клітка…
– Перш ніж ми це зробимо, я маю дещо сказати.
– Слухаю?
– Це бажана поведінка, коли собака кусає молоду дівчину в обличчя?
Фідель зупинився, як укопаний.
– Як ти сказав?
– Це бажана поведінка, коли собаку нацьковують, щоб він відгриз дівчині обличчя, коли вона намагається втекти з рабства? Чи таку поведінку слід покарати?
– Слухай, собака діє за інстинктом, і ти не можеш винуватити його тільки тому, що…
– Я не кажу про собаку. Власники. Чи слід карати їх, на твою думку?
Фідель уважно подивився на свого клієнта. Невже він таки з поліції?
– Що ж, коли стався такий нещасний випадок, то…
– Я сумніваюся, що то був нещасний випадок. Після цього власник перерізав дівчині горло і кинув її тіло в лісі.
Фідель міцніше стис маузер.
– Я нічого про це не знаю.
– Але я знаю. Ім’я власника – Хуґо Нестор.
– Слухай, ти хочеш собаку чи ні?
Фідель трохи підняв ствол маузера, що досі був націлений у землю.
– Він купив собаку в тебе. Він купив у тебе кілька собак. Адже ти продаєш собак, виведених спеціально з такою метою.
– Та що ти про це можеш знати?
– Багато чого. Дванадцять років я сидів у клітці і слухав, що мені розповідали люди. Ти коли-небудь задумувався, як воно – сидіти у клітці?
– Слухай…
– Можеш спробувати просто зараз.
Фідель не встиг застосувати зброю – хлопець узяв його в замок ззаду, стиснувши з такою силою, що повітря з шипінням вийшло з Фіделя. Власник розплідника ледь зауважив несамовитий гавкіт, злітаючи в повітря. Суперник відхилився назад і, піднявши Фіделя, кинув його через голову. Але, щойно Фідель упав – шиєю і плечима вперед – на землю, хлопець скочив на нього й опинився верхи на Фіделі. Фідель судомно вдихнув і сіпнувся, намагаючись звільнитися, але тут-таки завмер, побачивши перед очима дуло пістолета.