Це вперше за весь рік, ба навіть більше, Джинні вирушила в далеку поїздку, залишивши своїх дітей удома. Щоправда, вона вже відчувала, що носить під серцем іще одного… котрого з них? Напевно, Бенджаміна. Проте своєму приємному співрозмовникові вона цього не сказала (сам він про її «цікаве становище» не здогадався). Чоловічок цей був опецькуватим — словом, повна протилежність Генка. Однак він видався їй дотепним і досить симпатичним, хоча таке враження в неї могло виникнути лише тому, що тут до жінок ставилися краще, ніж у Техасі. Янкі, може, і не притримає дверей, коли крізь них проходитиме жінка, проте він завжди поводитиметься з нею як із рівною собі (принаймні намагатиметься так поводитися). Джинні мимоволі стала уявляти, яким було б життя, якби скрізь панували такі порядки.
Чоловічок тим часом перекинувся кількома словами з Джонасом, а тоді знову обернувся до неї. Усмішки на його обличчі вже не було.
— Зовсім не хочеться так скоро повертатися до нудних ділових розмов, але наш друг керманич, — кивнув він у бік Джонаса, — на жаль, має невідкладні справи в місті.
Вона знизала плечима, ніби їй було байдуже. Хоча насправді вона б аж ніяк не відмовилася провести весь день на воді — подалі від своїх дітей і телефону.
— Що ви знаєте про Мохаммеда Мосаддика? — спитав він.
— Що його треба остерігатися.
— А якщо я скажу, що йому вже недовго залишилося бути при владі?
Її співрозмовник витримав паузу, чекаючи, поки вона щось скаже у відповідь. Їй і справді було що сказати, проте натомість Джинні вирішила промовчати, порадівши при цьому, що Генка немає поряд.
— Англо-іранська нафтова компанія поверне собі дещо з того, що втратила, — заговорив він знову. — Але так, як раніше, уже не буде, часи змінилися.
Джинні випила ще трохи соку.
— Найбільшим компаніям дістануться й найбільші шматки пирога, — вів далі бізнесмен. — Але нині ми прагнемо зібрати коаліцію добровольців, які готові будуть надавати свої кошти за найпершим нашим проханням.
— Бо це буде некрасиво — віддати все провідним компаніям?
— Саме так. Це Америка, і нам подобається вишукувати маленьких людей. — Він обвів поглядом широкий водний простір. — Чудовий день, правда?
Генк зараз став би випитувати в нього конкретні цифри — відсотки тощо, та це, як вважала Джинні, було наразі неправильним підходом. І вона вирішила просто довіритися цьому бізнесмену й своєму братові, тож мовила:
— Ми візьмемо стільки, скільки ви зможете нам дати.
Треба було б, мабуть, ще обговорити з ним часові рамки… та ні, це ж іще гірше, ніж запитувати про відсотки. Як усе-таки добре, що Генка тут немає!
— Джинні, ви знаєте компанію «Седко»?
— Я знаю Білла Клементса.
— Сконтактуйте з ним, тільки-но повернетеся до Техасу. Скажете, що це я вас до нього направив.
Джонас розвернув катер у напрямі Аннаполіса; Джинні й бізнесмен повернулися до своїх приємних балачок. Ось його коліна злегка торкнулися її колін, потім — удруге. Може, він запросить її випити, коли вони дістануться берега? Ну, тоді вона його чемненько відшиє… Та ні — він і не натякнув ні на що таке. І Джинні відчула, що це зачепило її за живе, але водночас — заспокоїлася, бо так було краще для всіх. Діставшись свого номера в готелі, вона зателефонувала Генкові й повідомила, що їм конче й терміново потрібно вивільнити якнайбільше готівки. Власне, сказала вона це так, що ніхто інший, крім Генка, і не зрозумів би, про що йдеться. Вони-бо звикли спілкуватися телефоном про справи в такий спосіб. Хоча обговорити всі деталі можна було потім, під час зустрічі.
На ту пору всім техаським нафтовикам уже протягом кількох десятків років було зрозуміло, що майбутнє — за країнами, котрі далеко за океаном. Першу нафтову свердловину в Іраку пробурили тисяча дев’ятсот двадцять сьомого року (країна тоді ще називалася Месопотамією), і з неї добували дев’яносто п’ять тисяч барелів на день. А найбільші техаські свердловини навіть тоді давали якісь півтисячі (ну, максимум — тисячу) барелів. Тож і незрячому було видно, де незабаром добуватимуть найбільше нафти у світі — біля Перської затоки, певна річ. Якби ту іракську свердловину пробурили десятьма чи дванадцятьма роками раніше, Османська імперія існувала б і надалі, і світова історія пішла б зовсім іншим шляхом.