Жінка вдавала, що їй до душі цей п’яний розгул, реготала з їхніх масних жартів і не виявила жодного здивування від раптової появи в кімнаті чотирьох напівроздягнених дівуль — чи то стриптизерок, чи то повій. Лучо розгублено глянув на неї, мовляв, я й сам про це не знав. Та вона лише підморгнула йому на знак того, що все гаразд. Їй не було страшно, адже будь-який із цих чоловіків кинеться, якщо треба буде, під потяг задля її порятунку. Але вони все-таки легко могли поставити її в незручне становище. Цікаво, хто ж заплатив цим хвойдам? Найімовірніше, Марвін Сандерс, який ніколи не симпатизував їй. А може, Пет Каллен… чи навіть сам Лучо, який зараз ламає комедію, прикидаючись непричетним до цього. Отже, вони запросили її сюди, щоб випробувати? Та ні, мабуть, просто подумали, що її це не надто вразить. А може, їм узагалі начхати на її присутність.
Дівулі походжали напівтемною кімнатою (усі вікна були відчинені) під платівку з піснями Мерла Гаґґарда; Джинні сиділа в брудному кріслі, пригублюючи коктейль «7 і 7». Вона, незважаючи на всі свої зусилля зоставатися тверезою, уже була напідпитку. На господаря та гостей було гидко дивитися й так само гидко слухати, адже вони вже не стежили за своєю мовою. Утім, вона була навіть задоволена, що сидить зараз разом із ними, адже це були люди, знайомі їй уже кілька десятиріч. Багато хто з них підтримував Джинні, коли загинув Генк. І, попри все їхнє небажання співпрацювати з нею, що проявилося трохи пізніше, — зараз їй було навіть затишно й спокійно поряд із ними. Коли жінка вже помітно розслабилася, Марвін Сандерс, кинувши на неї швидкий погляд, сказав щось до дівуль, і вони теж подивилися в її бік. По колу пустили три пляшки віскі… Цікаво, чи вживає хтось із них наркотики? Та ні — вони (ну, принаймні майже кожен із них) не належать до цієї категорії чоловіків. Допитися до зеленого змія, сісти за кермо своєї «Сессни», задрімати й урізатися в стовп — так. Курити «травку» — ні.
Тим часом одна зі стриптизерок (театрально підведені чорною тушшю очі, з одягу — лише спідня білизна) підійшла зовсім близько до неї і — цього тільки бракувало! — залізла їй на коліна. Заходилася тертися проміжністю об її лобок… ні, це неправильно… але відчуття навіть приємне… Ох, краще б Джинні таки вдягла свої джинси, ба навіть щось іще цупкіше! Спочатку вона спробувала зіштовхнути повію з колін, та потім — передумала. Усі витріщаються на неї, і ця дівуля — теж. Чи думає вона про те, чого хоче Джинні? Звичайно ж, ні: це все було не чим іншим, як виставою, замовленою тим, хто заплатив їй, і вона повинна дограти цю виставу до кінця. Скільки вже триває танець? Півхвилини? Та ні, уже хвилину… Погляд стриптизерки — якийсь напружений; пахне вона дешевенькими парфумами.
«Їй це подобається», — тільки й устигла подумати Джинні перед… поцілунком.
Так, дівуля поцілувала її просто в уста, з удаваною, театральною пристрастю. Джинні відвернулася від неї. (Цікаво, скільки вона заробляє за рік? І як вона відреагувала б, якби дізналася про річний прибуток, що приносив Джинні її бізнес?) Пісня закінчилася, і стриптизерка злізла з її колін. Джинні підморгнула їй, щоб підіграти. Але та, уже не дивлячись на неї, вишукувала, перед ким би ще покрутити хвостом.
«Якихось там десять років тому я була вродливішою за тебе», — промайнула думка.
Але Джинні одразу ж викинула з голови всі витівки цієї дівулі, адже вона всього-на-всього виконувала вказівки Марвіна Сандерса. Онде він сидить — огидний товстун із червоним носом, широкою лисиною й заляпаними вишневою содовою шортами. Однак йому начхати на власний зовнішній вигляд, адже він заробив за своє життя достатньо грошей, щоб купити все-все, чого тільки забажає.
Посидівши в кріслі ще кілька хвилин, Джинні підвелася й оголосила, старанно позіхнувши, що їй, дамі поважного віку, уже належить готуватися до сну. І всі цієї ж миті відірвалися від своїх занять, підняли келихи та в унісон побажали їй доброї ночі. Власне, для того щоб лягати спати, було ще зовсім рано. Та ніхто, звичайно, не намагався вмовляти її залишитися. Що ж до дівуль, вони просто не звертали на неї уваги.
Дорогою до свого однокімнатного будиночка, слухаючи шум височенних сосен над головою, жінка замислилася про Генка. Чи зраджував він її? Звісно ж, так. Її чоловік усі тижні проводив у ось таких мисливських будиночках або ж на приватних островах своїх друзів і колег; вона чудово пам’ятає, що він поступово став геть іншою людиною. Певна річ, Генк аж ніяк не пішов би спати раніше за друзяк — це ж темна пляма на його репутації! Так-так, він… спав з іншими жінками. Так, це правда. Генк лапав стриптизерок під час їхніх танців і розважався з ними потім у ліжку, не ризикуючи абсолютно нічим. Бо інші учасники цих гулянок нізащо не виказали б його (так уже було в них заведено). Він зраджував її сотні, якщо не тисячі, разів. Чому ж Джинні раніше навіть на думку таке не спадало?! Відчуття безмежної самотності охопило її.