Ми довго билися над тим, куди подіти гроші. Становище набирало небезпечних обертів: в одну мить ми могли лишитися грошей і життя. Вибір не з найліпших. Закон у цій країні, який, видавалося б, не діяв, міг несподівано заворушити лаписьками й ударити по наших хребтинах. Будь-який закон не терпить, якщо на нього плюють. Закон треба обходити за допомогою самого закону Не інакше, це Блох змикитив ще в університеті. Ми неспроможні обертати валюту, що надходила нам з усіх усюд — від збуту наркотиків і закордонних фальшивих паспортів аж до труб для нафтопроводів. Блох метався між двома законами: один написаний кривавою системою, другий кримінальним світом, і нічим не ліпшим. Країна, що тонула в інфляційній лихоманці, керувалася законами, що дозволяли усе, окрім правильної гри бізнесу: ще задовго до того, як з'явитися на вокзалі у напівмертвому стані, Блох намагався вести кооперативну торгівлю. Але його обклали початком непомірною даниною рекетири, а потім податкова інспекція. Так що він швидко полишив мрію про чесний бізнес.
Йому якось приснився сон. Бачив дядька Блох. Але оказія полягала в тому, що він бачив уві сні всю свою компанію, що дихала на нього кислим перегаром. Вся ця компанія рухалася цементованим коридором, сірим і мокрим. Всі вони були голі, тобто роздягнені. Шкіра на литках тремтіла, обвисала сіро-рожевим дряблям. Блоху це бачилося так, наче він був присутній на цьому. Проте він устиг здивуватися, що немає ні тіней, навіть сонця угорі немає. Значить, сон. Тоді Блох бачить, що четвірку гонять сірим коридором. Виганяють на подвір'я, їх по одному ставлять до стіни, а дівчата, дебеленькі нівроку, з крутими розвернутими литками, стріляють їм з револьверів у потилиці. Дядька добивали трьома пострілами. Він ще довго бовтався у крові. Лікар підбігав, мацав яремну вену, затискаючи ніздрі двома пальцями.
Він мені розповів сон спокійно, виважено, але я бачив, що Блох стурбований. Я не сказав би, що він чистої води матеріаліст, але того вимагали обставини. Бо сам він був невблаганною тінню. Тінню з усіма непередбачуваними обставинами.
Він почав з алкогольного бізнесу. Якраз пропала горілка, а якщо не пропала, то відійшла кудись у тінь, теж за доброї волі. Я людина, яка кохається у філософських розрадах, відтіняючи тисячі сторін, і маю для любування стонадцять причин. Порок, що на ньому будується добра частина людського збагачення, включаючи пристрасті найтоншого мистецтва спокуси, іноді обертається любов'ю до того, хто намагається його охопити на користь, як щось матеріальне. Але нікому невідомо, що таке справжнє зло, як і невідоме справжнє добро. Я говорю правильні речі, але на моїх руках не одна мертва людська душа. Можливо, прийде час, і я повірю, що мене простять. Видно, так і Блох. Для Блоха не існувало горілки, наркотиків, розпусти. Пив він виключно чай, каву з молоком, мінеральну воду і віддавав перевагу одній жінці, що наставляла йому роги, і лише тому, що він мало приділяв їй уваги.