Вона сміється.
— Ні, чесно. Може, на вигляд і не схожий, але зовнішність оманлива. Цей товариш — безстрашний дух. І як безстрашний дух наділяє сміливістю тих, хто її потребує. — Він звільняє ведмедика з упаковання й кладе на стіл поряд із пташкою.
— Гаразд. А тепер риба. Напевно, вона найкраща з-поміж усіх. Вона надає силу не піддаватися магії інших людей. Скажи, круто?
Моллі на хвильку замислюється.
— А чим магія відрізняється від зурочення?
Він розкрутив дротик і поклав рибу поряд з іншими дармовисами, акуратно вирівнявши їх у лінію пальцем.
— Дуже добре питання. Ти напівсонна й усе одно кмітливіша за більшість бадьорих. Так, я розумію, що їхні описи схожі. Але різниця важлива, тож слухай уважно.
Вона сіла в ліжку.
— Чиясь магія може й не бути зуроченнями. Це може бути щось, на вигляд досить привабливе й на слух спокусливе. Наприклад… скажімо, хтось намагається тебе переконати зробити щось, чого тобі не варто робити. От як курити сигарети.
— Фе. Я такого ніколи не робитиму.
— Але це може бути щось не таке огидне, наприклад украсти шоколадку з магазину.
— Але ж мама там працює.
— Так, але навіть якби не працювала, ти ж знаєш, що не можна красти шоколадки, так? Але, можливо, в цієї людини багато магії і вона дуже переконлива. «Ну ж бо, Моллі, ти не попадешся, — каже він хрипким шепотом, — хіба ти не любиш цукерок, хіба тобі не хочеться, ну ж бо, лише раз!» — Взявши до рук рибу, він суворо відповідає: — «Ні, красно дякую! Я знаю, що ви задумали. Ваша магія на мене не діє, сер, я відпливу від вас, чуєте мене? Щасливо!» — Він рухає рибою в повітрі вгору-вниз, показуючи, як та пливе.
Зануривши руку в пакет, каже:
— От чорт. Я збирався купити тобі ланцюжок, щоб повісити ці брязкальця. — Він гладить малу Моллі по колінцю. — Не зважай. Буде ще й друга частина.
Через два тижні, якогось вечора повертаючись додому, він не впорався з керуванням і на тому все й скінчилося. За півроку по тому Моллі вже жила деінде. Минули роки, перш ніж вона купила собі ланцюжок.
Спрюс-Гарбор, штат Мен, 2011 рік
— «Переправа волоком». — Вівіан морщить носа. — Звучить як — навіть не знаю — якісь тортури.
Тортури? Напевно, нічого з цього не вийде.
— Переносити човен від однієї водойми до іншої? Я не дуже добре розумію метафори, люба, — каже Вівіан. — Що це має означати?
— Ну, — починає Моллі, — на мою думку, човен символізує те найголовніше, що ви берете з собою. А вода — може, те місце, куди вам завжди хотілося потрапити. Це щось для вас прояснило?
— Не зовсім. Боюся, я ще більше заплуталася.
Моллі витягає перелік питань.
— Почнімо й подивимося, як піде.
Вони сидять у вітальні на червоних стільцях із вигнутими спинками в блідому світлі пізнього пообіддя. Їхню роботу, заплановану на день, закінчено, Террі пішла додому. До цього періщив дощ, а тепер за вікном висять загострені шапки хмар, наче гірські хребти в небі, крізь них світять сонячні промені, ніби на ілюстрації з дитячої Біблії.
Моллі натискає кнопку маленького цифрового магнітофона, якого взяла зі шкільної бібліотеки, й перевіряє, чи той працює. А тоді набирає повні легені повітря й проводить пальцем по ланцюжку, що висить у неї на шиї.
— Ці дармовиси мені подарував батько, й кожен із них символізує щось своє. Ворон оберігає від лихої магії. Ведмідь надихає на сміливість. А риба означає відмову визнавати магію інших людей.
— Я й не знала, що вони мають якесь значення. — Заглиблена в думки, Вівіан торкається власного ланцюжка.
Уперше придивляючись до олив’яної підвіски, Моллі питає:
— А ваша прикраса, вона чимось особлива?
— Для мене — так. Але магічних властивостей не має, — всміхається Вівіан.
— Може, й має, — відказує Моллі. — На мій погляд, ці властивості метафоричні. Лиха магія — це будь-що з того, що веде людей у темний бік, — жадібність чи невпевненість, яка підштовхує їх до деструктивних дій. А войовничий дух ведмедя захищає нас не лише від інших людей, що можуть нас скривдити, а й від власних внутрішніх демонів. І, як мені здається, магія інших людей — це те, до чого ми вразливі, те, що збиває нас зі шляху. Отож, моє перше питання до вас дивне. Напевно, його теж можна вважати метафоричним. — Вона ще раз зиркає на магнітофон і глибоко вдихає. — Гаразд, почнімо. Ви вірите в духів? Або привидів?