Потім я зв’язався з сусідніми постами, як і було передбачено інструкцією, за якою я мусив час від часу повідомляти сусідні пости про обстановку на моїй ділянці, а також дізнавався від них, чи не виникає небезпеки в тому чи іншому напрямі. Телефон працював справно, на сусідніх постах було все гаразд.
Все виглядало спокійно.
Але раптом я помітив у бінокль вдалині, з правого боку шосе, там, де шлях повертав до мого гайка, якусь темну плямку. Вона рухалася вздовж шосе і наближалася до мене. Спочатку я здивувався, бо знав, що в тому напрямі міститься сусідній пост, з якого мене, за інструкцією, негайно мусили повідомити телефоном про з’явлення будь-якого транспорту, та ще й такого, який рухається в мій бік. Але все відбувалося надто швидко, і я не мав часу на міркування.
Пляма хутко зростала, і через кілька секунд я вже розглядів, що то «Люцифер», загальний вигляд якого був мені добре відомий з фотографій. Так, то був він! Я не міг помилитися, бо впізнав його довгастий сіро-зелений корпус! Автомобіль швидко мчав по шосе, наближаючись до того місця, де була закладена моя електрична міна.
Тримаючи руку на контактній кнопці, я вже без бінокля стежив за рухом машини, щоб не прогаяти потрібної миті. Автомобіль рухався зовсім безшумно. Я добре пам’ятаю, як подумав про це, бо близько від мене цвірінькали якісь пташки, і ніщо не заглушало того цвірінькання, так було тихо.
До моєї міни автомобілю лишилося не більше як з півкілометра, як раптом я побачив перед «Люцифером», так метрів за сто перед ним, чорний стовп диму, який виринув з-під землі, грибом розкинувся в повітрі і повільно почав осідати вниз. Тоді до мене долинув і звук вибуху. Я зрозумів, що то вибухнула фугасна міна. І це дуже здивувало мене, бо та міна вибухнула ще перед тим, як автомобіль опинився над нею. Значить, він не встиг натиснути на грунт, чого ж тоді вона вибухнула?..
Знов-таки думати мені було ніколи. Я побачив, як «Люцифер», не зменшуючи швидкості, пролетів, мабуть, по інерції, над великою воронкою, що утворилася в землі від вибуху фугасної бомби. Мені здалося, що «Люцифер» пролетів над тією воронкою, наче на крилах, зовсім не спираючись на грунт колесами, бо він навіть не гойднувся при цьому.
Так чи інакше був уже час діяти, бо до моєї електричної міни "Люциферові" лишалося не більше трьохсот метрів. Я приготувався натиснути кнопку, щойно автомобіль наблизиться до міни на п’ятдесят метрів, зважаючи на його швидкість. Але я не встиг нічого зробити!
Моя міна вибухнула сама, без мого втручання, раніше, ніж я встиг натиснути на контактну кнопку! Вибухнула тоді, коли між нею і «Люцифером» залишалося ще метрів із двісті! То був страшний вибух, мені здалося, що в тому місці розірвалася не одна, а кілька мін. Я ніколи не бачив нічого схожого на цей вибух. На мить «Люцифер» закрило від мене величезною хмарою диму, викинутої землі й уламків каміння. А потім я побачив, як сіро-зелена машина наче вистрибнула з тієї хмари, хутко повернула і почала віддалятися від мого спостережного поста… мабуть, аж ніяк не пошкоджена.
Я довго дивився вслід «Люциферу», нічого не розуміючи, мов очманілий. Як міг він висаджувати в повітря секретні міни, і фугасні, і електричні, навіть не торкаючись їх, не доїжджаючи до них за сотні метрів?.. Я не знаю цього. Все те, що я бачив тоді, мені здається якимсь чудом або сном. Але все це було саме так, як я розповів вам, панове. Я нічого не додав і нічого не забув…
3. КОМІТЕТ УХВАЛЮЄ РІШЕННЯ
Певна річ, цей сапер не розумів нічого в тому, що відбулося тоді на його очах на шосе, як не розуміли нічого й інші сапери, міни яких «Люцифер» одну за одною висаджував у повітря того дня. Дивовижний автомобіль, сама назва якого вже ставала символом чогось грізного і нездоланного, мчав над воронками від висаджених мін, крізь хмари диму й пороху. Надвечір його слід знову загубився, немов він розтанув у синьому присмерку, і не можна було зрозуміти, де він міг подітись. Принаймні жоден з поліцейських чи військових постів не надсилав командуванню ніяких повідомлень.
А тим часом командування нервувало. І воно мало для цього підстави.
Адже ще перед тим як зникнути, «Люцифер» несподівано з’явився, наче вродився серед чистого поля, не помічений жодним з спостережних постів, зовсім близько, всього кілометрів за п’ятдесят від столиці, біля виїзного штабу управління жандармерії, який звідси керував операціями проти Сивого Капітана в центральному районі. Створення цього штабу було останнім заходом міністра внутрішніх справ, який зважав на можливість того, що Сивий Капітан з якоїсь причини вирішить знов з’явитися в столиці. А це було дуже небажано.