— Бач, міністерство науки! Ну, я їм відповім. Хай розбираються!
Він написав у відповідь, що займається деякими теоретичними проблемами ядерної фізики, пов’язаними з використанням атомної енергії, — і вирішив, що з цим покінчено. На жаль, сталося не так.
Через деякий час до лабораторії з’явився якийсь чоловік в окулярах і з фалангістським значком на лацкані піджака; він показав повноваження міністерства науки і зажадав, щоб його ознайомили з точним напрямом досліджень і документацією лабораторії. Він поводився, як людина, що навіть і думки не припускає про можливість опору його вимогам. Більше того, з його запитань можна було відразу зрозуміти, що цей чоловік знає значно більше, ніж написав Ернан Раміро в своїй відповіді міністерству науки. Ставало ясним, що фалангісти про щось пронюхали. Звідки? Невже ж серед технічних працівників лабораторії знайшовся такий, що інформував їх?.. Певна річ, ніхто з тих технічних працівників не знав справжніх задумів і мети Раміро і Альвареса; але деякі деталі праці могли наштовхнути зацікавлених осіб з міністерства науки на непотрібні друзям догадки.
Так чи інакше, непрошений гість з міністерства науки викликав у запального Ернана Раміро таке обурення, що інженер, незважаючи на застережливі погляди й знаки Хуаніти й Альвареса, майже виштовхнув його за двері, виразно попередивши, що взагалі не радить йому більше з’являтися в лабораторії.
— Бо це може загрожувати вам, пане, деякими особистими неприємностями, — додав Ернан дуже багатозначно.
А втім, людину в окулярах, мабуть, трудно було збентежити, бо вона не менш значуще відповіла, виходячи:
— Спасибі за попередження, але гадаю, що ви, пане Раміро, наражаєтесь на значно більші неприємності.
— Геть! — закричав Ернан Раміро.
Він іще стояв посеред кімнати, важко дихаючи, коли почув тихий голос Хуаніти, яка говорила Альваресу:
— А тепер, Анхело, давайте негайно збирати всі креслення й записи. їх не можна лишати тут. Якщо фалангісти почали щось робити, то вони вже не відступляться.
— Що ти хочеш сказати, Хуаніто? Що ти маєш на увазі? — здивовано спитав Раміро, враз забувши про своє збудження.
— Всі креслення й записи треба сховати в надійному місці, — так само тихо пояснила Хуаніта. — Ти, Ернан, поводишся, наче мала й нерозумна дитина. Навіщо ти вигнав цього чоловіка? Хіба ти не розумієш, що це нічого не дасть, бо в їх руках — сила? Що ти можеш протиставити їм? Ах, Ернан, Ернан!..
Вона сказала це дуже переконливо, — так переконливо, що Раміро не знайшов одразу, що відповісти. Він перевів погляд на свого друга: Анхело не дивився в його бік, а слухняно збирав креслення і складав їх на великий стіл.
— Значить, ви обидва проти мене? — палко вигукнув Ернан. — Що ж, на вашу думку, я мусив скоритися цим пройдисвітам? Адже ясно, що вони мають на меті накласти свої брудні лапи на нашу працю!
— Ми не проти тебе, навпаки, за тебе, Ернан, — мовила Хуаніта. — Але треба було діяти інакше… Ну, тепер не варт про це говорити, діло зроблене. Нам лишається тільки добре сховати креслення й записи. Звісно, не в лабораторії, а десь в іншому місці. І заздалегідь підготуватися, вирішити, що саме казати, коли вони знову прийдуть. А це станеться незабаром…
Вона мала рацію. Фалангісти не марнували часу. Тієї ж ночі до лабораторії з’явилася жандармерія в супроводі того самого чоловіка в окулярах. І поки уповноважений міністерства науки задавав арештованим Ернану Раміро і Анхело Альваресу стандартні запитання відносно віку, професії, місця народження тощо, жандарми старанно обшукували приміщення і збирали всі аркушики паперу, де було хоч що-небудь написане. Коли вони скінчили, чоловік в окулярах недовірливо поглянув на зібране і спитав Ернана:
— А де ж основні записи вашої наукової праці?
— Це все, — твердо відповів інженер.
— Ну, якщо ви не хочете говорити зараз, то ми знайдемо засіб зробити вас балакучішим, — недбало кинув чоловік в окулярах.
— Подивимось, — презирливо відповів Раміро.
— І ви також твердите, що тут усі записи? — перепитав чоловік в окулярах Альвареса. Той мовчки кивнув головою.
— Гаразд, — зловісно мовив уповноважений. І ще додав: — Раджу вам, пане Раміро, попрощатися з вашою дружиною й сином. Вас обох з паном Альваресом перевезуть до слідчої в’язниці, де будь-які побачення заборонені.