Мігель Хуанес нищив цигарки одну за одною, забувши про свою мальовничу люльку. Він куйовдив волосся — і від акуратного колись, блискучого його проділу не залишилося й сліду. Вже в сотий раз Мігель Хуанес схилявся над картою, що лежала на столі, поцяткована безліччю умовних позначок, і голосно міркував, без кінця повторюючи давно вже відомі йому речі, немовби шукаючи в них порятунку:
— Фугасні міни розставлені вздовж шляхів — із півдня, і зі сходу… так, з півдня і сходу! їхні запальники встановлені на вагу легкового автомобіля. Значить, вони, безумовно, мусять вибухнути під вагою «Люцифера», щойно він опиниться на такому мінованому шляху… А чому ж він не опиняється, хотів би я знати, чорт його забирай!.. А якщо він опиниться там, проте не натисне колесами на запальники? Адже я сам, на власні очі бачив, як його колеса висіли в повітрі, наче зовсім і не торкаючись землі… Ой, сказитися можна від усього цього!.. Ну, гаразд, далі. Входи до лісу охороняються заставами, які нікого туди не пропускають, бо на тих фугасних мінах можуть злетіти в повітря, крім «Люцифера», і звичайні автомобілі, і навантажені вози селян… Крім "Люцифера"?.. А звичайно, «Люцифер» благополучно проскочить над ними, а хтось інший злетить у повітря, і так воно й буде, якщо діло піде по-старому… Хай воно все буде прокляте, це діло!..
Нервово подзвонюючи пляшкою об склянку, Хуанес налив собі вина й випив. Мабуть, і ця порція нічого не дасть, як не дали нічого й кілька попередніх… Що там далі на карті?..
— В трьох пунктах навколо центральної галявини встановлені замасковані гармати кинджальної дії. Кинджальної, так… Вони пробивають, як масло, навіть панцир танка. А своїм вогнем вони перекривають цілу галявину й озеро на ній. Тільки б з’явився той клятий «Люцифер», тільки б він з’явився! Але його, на жаль, немає… Крім того, по берегах озера встановлені електричні міни. Досить замаскованому саперові натиснути кнопку контакту, щоб у повітря злетів цілий шматок тієї галявини — разом з «Люцифером», певна річ… І всі ті приготування, всі пастки — ні до чого… А втім, мусить же він з’явитися, мусить! А чому обов’язково мусить?..
Думки Мігеля Хуанеса пішли іншим шляхом. Він запалив нову цигарку й відкинувся на спинку крісла.
— Звісно, відкинути від себе кулі, навіть великого калібру, цей триклятий «Люцифер» може, я в цьому пересвідчився на власні очі. Гаразд. Але хотів би я побачити, як то він відкине від себе вибух фугасної чи електричної міни? Е, брешеш, на це не вистачить ніякої фантастики! Так, так! Більше того, «Люцифер» може, припустімо, пірнути під воду… адже саме так сталося тоді, коли він стрибнув у море. Правда, я цього не бачив, проте це єдине, що можна припустити. Фу, я, здається, і справді божеволію, бо припускаю зовсім неймовірні речі! А втім, хай він пірне. Тоді для того, щоб «Люцифер» не виринув назад, є теж досить надійні речі, вони лежать приховані на березі озера: глибинні бомби! Френко порадив тут непогано, слід віддати йому належне! Нібито все передбачене? Так, усе, якщо… якщо Сивий Капітан з’явиться там. Але хто дасть мені гарантію, що він справді повернеться до Фонтівероса? Ми вирішили, що десь там є його база. А де вона? Найстаранніший обшук лісу не дав ніяких наслідків. Бази не знайдено. Може, вона під землею?.. Знов ти робиш божевільні припущення, Мігелю! А що мені лишається робити, коли я відчуваю, що моя голова ось-ось лусне… перед тим, як її буде відтято за наказом начальника поліції… чи самого каудільйо, боронь мене боже!.. І ще той Френко десь зник… Завжди він зникає саме тоді, коли найбільше потрібен. Гей, Френко!
Відповіді не було. Мігель Хуанес люто стукнув кулаком по столу:
— Ну, дістане він од мене на горіхи, як повернеться!..
Він прикрив стомлені, почервонілі очі рукою. Добре було б хоч трохи поспати… та де там! Хіба ж заснеш, коли кожен нерв натягнений, мов та струна, аж тремтить…
Мабуть, саме від того, що Мігель Хуанес був справді дуже знервований, легкий стукіт у двері здався йому барабанним дробом, від якого особливо уповноважений підскочив у кріслі.
— Увійдіть! — гукнув він роздратовано.
У дверях з’явилася знайома кремезна постать його помічника. Хуанес зловісно посміхнувся: