За вісім років по «Скалаках» виходить у світ другий роман про побілогорську добу — «Песиголовці». Це один з найкращих романів Їрасека і, безперечно, найпопулярніший із його творів у Чехії і за її межами. Розповідається в ньому про повстання ходів — населення південних прикордонних районів Чехії — проти їхнього пана, барона Ламмінгера, що вибухнуло в 1695 році. В «Песиголовцях» уже з повною силою виявились усі риси стилю Їрасека-реаліста. З надзвичайною точністю й сумлінністю, гідною вченого-історика, відтворивши історичне тло та події того часу, він водночас зумів розкрити їх суспільну суть, намалювати узагальнену картину.
Їрасек, великий новатор у царині історичного жанру, завжди дуже сумлінно підготовляв свої твори, вивчав архівні матеріали, бував на місцях історичних подій, знайомився з нащадками своїх героїв, їхнім побутом, звичаями, мовою. Та зібраний матеріал служив йому не для натуралістичного копіювання, а для реалістичного перевтілення в живі художні образи.
1886 року вийшов роман «Скали» — про похмурі роки зразу після Білогорської битви,— теж пройнятий духом непіддатливості. Навіть у романі «Пітьма», дія якого розгортається в часи найстрашнішого розгулу єзуїтської реакції, в XVIII столітті — останньому з закінчених творів, дописаному напередодні світової війни,— письменник дає відчути приховану в народі волю до опору.
Мабуть, чільне місце в творчості Їрасека належить темі гуситського руху — доби розквіту і фізичних, і духовних, і моральних сил народу, найгероїчнішої сторінки чеської історії.
Ще в 1883 році виходить повість «Гетьманська слава», в 1887 — «Блажей Хотержинський». Та найвизначніші серед Їрасекових творів на тему гуситства — епопеї «Між течій» (1887 — 1890), «Проти всіх» (1893) та «Братерство» (1899—1909).
У трилогії «Між течій» зображено назрівання, початок гуситської революції. Письменник бачить у ній не бій за релігійні догми, а масовий народний рух, що зродився з великих соціальних потреб. Вожді — Гус, Жижка — виростають із народного руху Змальовуючи юність Жижки, Їрасек показує, з якого засіву кривд зійшла його ненависть.
Роман-епопея «Проти всіх» — картина найбільшого розмаху гуситства. Величчю народних мас, що повстали на бій за свої права «проти всіх» сил реакції — імператора, магнатів своїх і чужоземних, католицької церкви — надихані сцени життя Табора, боїв під Бенешовом, Табором, на Вітковій горі.
Третя гуситська епопея — «Братерство» — оживляє події останнього, словацького, походу гуситів, занепад їхньої сили й слави, Їрасек показує, як розбрат, конфлікт егоїзму ватажків з інтересами мас, жадоба слави й багатства призвели зрештою до поразки гуситів. Разом з тим «Братерство» — пам’ятник великій дружбі чеського й словацького народів.
Монументальні портрети вождів гуситського руху як виразників волі й настроїв широких мас народу створив Їрасек у своїх історичних драмах «Ян Жижка», «Ян Гус», «Ян Рогач». Ці драми, сприйняті народом як заклик до боротьби, мали такий резонанс, що цісарська цензура мусила, заборонити ставити їх на сцені чеських театрів.
Третя з провідних тем Їрасекової творчості — тема змалювання епохи національного відродження. Наприкінці вісімнадцятого століття чеський народ почав прокидатись від довгого животіння в тяжкому чужоземному ярмі, боротись за свою мову, культуру, національне й соціальне визволення.
Від ранніх романів на цю тему — «При герцогському дворі» (1877), «Скарб» (1881) — письменник прийшов до монументальних полотен — п’ятитомної епопеї «Ф. Л. Вєк» (1891 — 1906) та чотиритомної хроніки «У нас» (1896—1904).
«Ф. Л. Вєк» — всеосяжна картина життя чеського суспільства, всіх його верств, що охоплює час від світанку національного відродження аж до кінця наполеонівських війн. Дія епопеї розвивається то в Празі — письменник відтворює образи найвизначніших діячів відродження: Добровського, Видри, Крамеріуса, Тама, вводячи їх із великим художнім тактом у тканину оповіді,— то в тихому провінціальному містечку Добрушці, й не випадково іоловним героєм Їрасек обрав містечкового крамаря, недовченого студента зі знаменним прізвищем Вєк: письменник хотів підкреслити масовий, народний характер руху відродження, особливу роль у ньому провінціальних містечок Чехії, менше понімечених, ближчих до народного життя. Прототип образу Вєка — історична особа, справжній добрушський купець Ф. Л. Гек, скромний діяч національного відродження.