Мегадор
Поріднитися з чесними — от справа найкраща.
Слухай-но, прийми мою пропозицію,
За мене її просватай.
Евкліон
Але ж немає посагу!
Мегадор
Пусте! Аби добра вдача, досить цього посагу.
Евкліон
240 Я до того, щоб ти не думав, ніби я скарб знайшов якийсь.
Мегадор
Знаю, не вчи. Згодний?
Евкліон
Хай так. Юпітере! Смерть моя!
Мегадор
Що з тобою?
Евкліон
Що? Начебто брязкіт заліза, ось зараз.
(Тікає.)
Мегадор
У себе велів копати я сад. Однак, де ж він?
Зник, не сказавши ні слова! Як він мною гидує!
Бачить, з ним шукаю я дружби, робить, як всі:
Якщо подружитися з бідним надумається багатій, —
Бідний підійти боїться, страх його все псує,
А коли нагоду проґавив, — то хоче сам, та пізно вже.
Евкліон
(обернувшись до будинку)
250 Якщо не віддам язика твого з коренем вирізати, —
Ти мене віддай кому завгодно, нехай каструють.
Мегадор
Для глузування, бачу, підходящу, за себе старішу
Ти шукав людину, але ж я не заслужив того.
Евкліон
Мегадоре, я не сміявся. Якщо й хотів би, та не міг.
Мегадор
Ну то що, віддати дочку згодний?
Евкліон
Так, на тих умовах,
З тим приданим, як я сказав.
Мегадор
Віддаєш?
Евкліон
Так, віддаю.
Мегадор
Дай, боже, щастя!
Евкліон
Дай, боже, щастя! Але ти все ж пам’ятай:
Ми зійшлися на тім, що віддав дочку я без посагу.
Мегадор
Пам’ятаю.
Евкліон
Адже я знаю, як ви плутанину любите:
260 Було — не було рішення, залагодилося — не залагодилося,
Тільки б по-вашому вийшло.
Мегадор
Суперечки ніякої я
Не передбачаю. Щодо весілля, чому б нині ж
Нам його не справити?
Евкліон
Дуже добре.
Мегадор
Ну, тоді, мабуть,
Я готуватися подамся. Це все?
Евкліон
Усе.
Мегадор
Йду. Прощавай!
(Ідучи.)
Гей, Стробіл, мерщій за мною, на ринок поспішай!
Евкліон
Він пішов звідси. Боги! Що за сила в золоті!
Думаю, він почув, що вдома скарб тримаю я,
Тому і пащу роззявив, завзято породичатись прагнучи.
СЦЕНА ТРЕТЯ
Евкліон, Стафіла.
Евкліон
Агов, де ж ти? Розбовкала всім сусідам, начебто я
Дам придане за дочкою! Гей, Стафіла! Чи чуєш?
270 Я тебе кличу. Посуд відчищай, вимивай скоріше. Відбулися
Заручини. За Мегадора нині дочку віддаю.
Стафіла
Дай, боже, щастя! Та ж це неможливо: так раптово…
Евкліон
Ти, мовчи! Йди! Усе зроби, доки повернуся я з площі.
Двері замкни. Повернуся незабаром.
(Іде.)
Стафіла
Що ж робити мені тепер?
Ось коли прийшов кінець нам, мені з хазяйською дочкою!
Ганьби не можна приховати! Пологи близько, і не сховаєш їх!
Було дотепер усе таємницею, а тепер не можна.
Ну, піду. До його приходу зроблю, що він велів.
Горя навпіл з лихом доведеться таки сьорбнути, боюся!