Звідкись долинули сміх і спів. Скарлет обернулась. Будинок вражав і лякав водночас. З лівого боку вдалечині простягалася насичена зелень полів, зовсім відмінна від звичного буяння трави. Десятки чорних чоловіків і жінок працювали і співали посеред незнайомих насаджень. «Це робітники обробляють поле. Як їх багато». Її думки полинули до бавовняних полів Тари, які колись простягалися скільки зору, майже як ця пронизлива зелень, що розлилась уздовж річки. «О так, Розмарі має рацію. Це справжня плантація, точнісінько така якою і повинна бути плантація. Ніщо не згоріло, ніщо не змінилося, ніщо ніколи не зміниться». Навіть час схилився перед величчю маєтку Ешлі Бероні.
— Дякую, що погодились зустрітися зі мною, міс Ешлі, — промовив Рет. Він схилився над простягнутою рукою Джулії Ешлі, шанобливо підтримуючи її тильним боком долоні, не прикритим рукавичкою. Його губи зупинились рівно за передбачений етикетом дюйм до руки, адже жоден джентльмен не допустить такої зухвалості, як поцілувати руку незаміжньої леді, незважаючи на її вік.
— Це вигідно нам обом, містере Батлер, — відповіла Джулія. — Розмарі, ти як завжди нечепурна, але я рада тебе бачити. Представ мені свою невістку.
«Ой лишенько, то вона і справді дракониха, — подумала Скарлет. — Цікаво, вона чекатиме від мене реверансу?»
— Міс Джулія, це Скарлет, — представила Розмарі, усміхаючись. Здавалось, гострі слова старшої леді її зовсім не засмутили.
— Приємно познайомитись, місіс Батлер.
Скарлет була певна, що нічого приємного у знайомстві Джулія Ешлі не бачить.
— І мені приємно познайомитись, — відповіла вона так само. Вона злегка вклонилась, кут нахилу її голови повністю відповідав холодній увічливості міс Ешлі. «Що ця стара про себе думає?»
— У вітальні накрито до чаю, — сказала Джулія, — Розмарі, налий горня для місіс Батлер. Покалатаєш у дзвіночок, якщо бракне окропу — челядь принесе. Містере Батлер, поговоримо спочатку про справи, а опісля приєднаємось до чаювання.
— О міс Джуліє, а мені не можна послухати вашу розмову з Ретом? — попросилась Розмарі.
— Ні, Розмарі, не можна.
«Сказала, як відрубала», — подумала Скарлет. Джулія Ешлі вийшла, і Рет покірно пішов слідом.
— Ходи, Скарлет, вітальня тут, — Розмарі відчинила високі двері і махнула Скарлет.
Вітальня здивувала Скарлет. На відміну від господині, від кімнати не віяло ні холодом, ні суворістю. Вона була дуже велика, більша за бальну залу в домі Мінні Вентворт. Але підлога була вкрита старим, вицвілим персидським килимом, який колись був, певно, насиченого червоного кольору, а на високих вікнах висіли ніжно-рожеві гардини. Яскравий вогонь потріскував у широкому каміні. Сонячне світло струменіло крізь кришталево чисті шибки, полискував відполірований до блиску срібний чайний сервіз, переливалася у сяйві променів золота, синя та рожева оксамитова оббивка на широкій зручній канапі та кріслах. А на полиці над каміном примостився і спав величезний смугасто-жовтий кіт.
Скарлет зачудовано тріпонула головою. Важко було повірити, що ця життєрадісна, гостинна кімната мала щось спільне з тією гордовитою жінкою в чорній сукні, яка їх зустріла в цьому домі. Вона присіла на канапу поруч із Розмарі.
— Розповіси мені про міс Ешлі? — попросила Скарлет з явною зацікавленістю.
— Міс Джулія чудова! — вигукнула Розмарі, — Вона керує «Ешлі Бероні» сама. Вона завжди каже, що не мала ще розпорядника, яким би не треба було розпоряджувати. В неї лишилося майже стільки ж рисових полів, як і до війни. Вона б могла добувати фосфати, як Рет, але не хоче мати з цим нічого спільного. «З плантації треба збирати врожай, — зазвичай каже вона, — а не... — тут Розмарі зашепотіла шоковано і захоплено водночас, — ґвалтувати землю, щоби дістати щось ізсередини». Вона тут нічого не змінила. Вирощує цукрову тростину, має прес і робить власну патоку, і коваль у неї є — підковує мулів і робить колеса для візків. І бондар у неї є — майструє бочки для рису і патоки, і тесля все ремонтує, і шкіряник лагодить збрую. Рис вона возить у місто, там перемелює, там же купує борошно, каву і чай, але решта харчів у них свої. Вона тут тримає корови, вівці, птицю і свиней, має свою молочарню і холодильну, і коптильню, і комори. Вона і овочі консервує, і кукурудзу молотить, і фрукти вирощує. Робить своє вино. Рет каже, навіть переганяє живицю в сосновому лісі на скипидар.