— Ти мені часто її нагадуєш, — промовила Еленор. Скарлет знову зацікавилася.
— Чим саме, міс Еленор?
— У вас очі однієї форми, й маєш схожий вигин у кутиках очей. У тобі така ж енергія, ти нею буквально сяєш. Ви мені видаєтеся живішими за багатьох інших людей.
Скарлет усміхнулася. Вона була дуже задоволена почути такі слова.
Еленор Батлер подивилася на неї приязно.
— А тепер я піду спати, — сказала вона.
Еленор вважала, що добре впоралася з розмовою. Вона жодного разу не сказала неправди, однак і не розповіла зайвого. Еленор не хотілося, щоб синова дружина дізналася, що бабуся мала численних коханців і десятки чоловіків ішли на дуель через неї. Хто знає, які нові думки й ідеї це породить у голові Скарлет.
Еленор дуже переймалася через проблеми у стосунках сина та невістки, однак про це вона не могла розпитати у самого Рета. Якби він хотів, то сам усе розповів би. До того ж реакція Скарлет на її натяк на неприємний інцидент з Кортні давала зрозуміти, що й вона не хоче розкривати своїх почуттів.
Міс Еленор заплющила очі й спробувала розслабитись. Тепер, коли все обговорили й зробили, їй не залишалося нічого іншого, як сподіватися на краще. Рет і Скарлет — дорослі люди, хоча, на думку Еленор, вони поводилися, наче неслухняні дітлахи.
Скарлет також намагалася відпочити. Вона сиділа у кімнаті, де звично грали в карти, тримаючи в руках підзорну трубу. Човна Томмі Купера видно не було, тож Рет, імовірно, вийшов на річку, а не в затоку.
Можливо, не варто й виглядати. Коли вона на перегонах розглядала присутніх через театральний бінокль, то втратила віру в Енн. Постраждала від цього вона сама. Вперше в житті Скарлет відчула себе старою. І дуже втомленою. «Яка різниця?» — запитувала вона себе. Енн Гемптом безнадійно закохана в чужого чоловіка. Та хіба ж вона сама не була такою у віці Енн? Закохалася в Ешлі й зруйнувала життя з Ретом, вчепившись за своє кохання до Ешлі, коли він — як вона згодом зрозуміла — був лише мрією. Чи марнуватиме Енн свою молодість на мрії про Рета? Яка користь із кохання, якщо воно лише усе руйнує?
Скарлет потерча вуста тильним боком долоні. «Що зі мною сталося? Квокчу над ним, наче стара квочка. Треба зробити щось — піти погуляти абощо — й позбутися цього жахливого відчуття».
У двері легенько постукав Маніґо.
— До вас гості, якщо ви є, місіс Рет.
Скарлет так зраділа Селлі, що ледь її не розцілувала.
— Сідай отут, Селлі, ближче до вогню. Як тобі зима? Я наказала Маніґо принести нам чаю. Те, як ти, люба Селлі, виграла перегони, було найцікавішим, що я в своєму житті лише бачила, — Скарлет стрекотала, мов сорока.
Тим часом Селлі розповідала про те, як Майлз на радощах цілував їхніх коней. І жокей також. Вона замовкла лише тоді, коли Маніґо приніс чай. Він поставив тацю з чашками й чаєм перед Скарлет і вийшов геть.
— Міс Еленор відпочиває. Я перекажу їй, що ти заходила, — сказала Скарлет, — коли вона прокинеться...
— До того часу я вже піду, — перебила її Селлі. — Я знаю, що Еленор дрімає по обіді, Рет вийшов у море, а Розмарі пішла навідати Джулію. Я навмисне обрала цей час, позаяк хочу поговорити з тобою наодинці.
Скарлет засипала ложечкою чай до чайника. Вона була заінтригована. Дивно, але відчувалося, що Селлі незручно говорити, а такого ще досі не було ніколи. Вона налила окропу на чайне листя й накрила чайник кришечкою.
— Скарлет, я маю на меті зробити страшну річ, — мовила Селлі коротко. — Я хочу втрутитися в твоє життя. Тим більше, що збираюся дати пораду, якої ти не просила. Якщо тобі так хочеться, то крути романи з Міддлтоном Кортні, але, заради Бога, будь обережна. Те, що ти зараз робиш — повний несмак.
Від щирого подиву Скарлет широко розплющила очі. «Крутити романи? Лише недостойні жінки таке роблять. Як сміє Селлі Брутон так її принижувати? А вона так її поважала».
— Міс Селлі, — промовила вона сухо, — дозволь повідомити, що я така ж леді, як і ти.
— Тоді поводься відповідно. Зустрічайтеся собі з Міддлтоном вечорами деінде й любіться собі як хочете, але не змушуй свого чоловіка і дружину Міддлтона й усіх навколо спостерігати як він просто посеред прийому бігає за тобою, наче кобель за сучкою.
Скарлет була певна, що нічого страшнішого їй у житті не казали, однак те, що вона почула наступної миті, виявилося ще жахливішим.
— Мушу тебе попередити, що в ліжку він так собі. Міддлтон — Дон Жуан у танцювальній залі, однак перетворюється на забитого селюка, щойно знімає фрак і танцювальні туфлі.